Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Наближається той час, коли в тебе тицяють пальцем і називають “старий”, але ти все ще могутній, по два, а часом і по три рази на ніч. Я згадую часи появи перших комп’ютерних клубів, особливі спроби обійти стороною гопників, які хочуть віджати твої кровні, зекономлені на булочках, гроші, щоб пограти заповітну годинку, прогулявши пару годинок уроків. Ті часи, коли з’явилися мобілки та стали не просто засобом зв’язку, а понтами. У ті часи однією з наймерзенніших образ були ситуації, коли поряд зі школярем ого-го якого класу повз проходив школяр з малятку і шикував своєю мобілою, а твої друзі, з якими ти ділив булочки, фраги та імена улюблених дівчаток, говорили тобі
-“дивись, навіть у пи**юка телефон крутіший за твій»
Ооо ці звичаї. Але завжди був порятунок – з’їзд старих, тобто родичів на твої іменини, які тебе грошима заправляли на весь наступний рік, але ти нещадно зливав їх за годину. Хочу розповісти про один такий злив грошей вже у студентський час на мобілу.
Моєю першою нормальною мобілою, саме нормальною, а не еріксоном 1018s, не транковим на пальчикових батарейках, не китайським щосьтам3204, була та сама фінська невбивна річ, ні, не так — РІЧЧЧЧЧЧ!!!.
Спочатку хочу нагадати, що телефони ділилися на такі класи — дешеві, середні та бізнес. З появою кольорових телефонів ринку потрібно було розділити їх на сегменти — дешевий, середній, музичний, ігровий, захисний, бізнес. Тому, наприклад, 3310 був найвідомішим і найпоширенішим — він ставився до середнього класу масового виробництва, на заводах він клепався пачками. Наприклад бізнес-клас стартував від 500уе, а закінчувався чимось позолоченим у титановому корпусі, і був слайдером, 8800. Ігрові розпочалися та закінчилися моделлю Nokia N-Gage. Музичними були всі, в комплект яких входили навушники, але відомими цього класу були Sony Ericsson K790/800/w800. А всякі протиударні вважалися взагалі чимось невідомим і далеким від багатьох. Ось такий я собі і взяв, і до нього лідером цього класу була Nokia 5210 довгі довгі роки…
Це була Nokia 5500 у топовому обвісі, дивовижна в усі щі, хрєнь, на яку наїжджав лівим колесом своєї Toyota Camry мій знайомий, яку інший знайомий скидав з третього поверху будинку царської будівлі де поверхи по 4 метри кожен, який ми топили в морській воді, а я весь час отримував по 10-20 у.е. за кожну суперечку.
Власне я не говоритиму про його габарити та іншу нісенітницю. Я просто перерахую все, що він міг
- Смартфон на симбіані – встановлюй проги які хочеш
- Ік-порт — я з програмою з відстані 1,5 метра шовкав канали на домашньому телебаченні вперед-назад і регулював звук.
- Блютуз
- Рація Ppk
- Камера на 2мп з режимом нічної зйомки — у темряві кімнати воно примудрялося фотографувати відтінок та контур мого обличчя
- Супер мега 3D-сенсор – гра “кати кульку в лунку” керувалася нахилом телефону. Так, так! нинішні школярі про цю фішку дізналися тільки на своїх не смакових лопатах, дві з яких я “викинув” нафіг і повернувся до улюблених кнопок.
- Спорт-режим – велосипед, веслування, ходьба, біг, все це телефон зчитував і показував пройдену відстань, кількість кроків, спалювання калорій. Звичайно всі ці цифри були пі*д*жем, але як кажуть “понти дорожчі за гроші”.
- Протиударна непробивність — я своїм телефоном міг забити 3310, але мій друг відмовився йти зі мною на суперечку. Слабак!
- Слот для карти пам’яті – у комплекті до мого апарату це були божественні 512мб у 2006 роцi.
- Радіо – ви думаєте цим нікого не здивувати? Хрін там — моє радіо включалось і працювало без навушників. Шах і мат (Ілон пискомір)
- Жирна батарея — без брехні телефон в режимі only будильник працював 1,5 тижня. А потім його можна було потрясти, постукати об стінку і завести ще на годинку.
- Функція голосової команди — я блютуз та інше включав голосом. Достатньо було затиснути кнопку, почути звук аналог слів –“готовий слухати, мій повелитель”, пробелькотіти своїм писклявим голосом студента слово “блютуз” і він врубав блютуз. В очах спостерігачів читалося лише одне слово “Во сссука”
- Управління музичним плеєром за допомогою постукування — це взагалі, я навіть не знаю, як Нокія додумалася до цього. Коротше, стукаємо двічі по екрану/центру телефона — це pause і play. Стукаємо двічі зліва — трек назад, з права — трек уперед. І начхати що на мене дивилися як на дебіла — хто були в темі, продовжували мовчки заздрити —
- Процесор 235 МГц – це близько третини від мого першого ПК, селерону 667, які умістилися в кишені.
- Редактор мелодій та підтримка мп3 – коли ще у багатьох драло вуха поліфонією, інші, як я, блищали!
- Призначення мелодії дзвінка на кожного, хто є у телефонній книзі — я привчив друзів дізнаватися хто мені дзвонить з мого списку у 100+ людей лише за мелодією
- Ліхтарик!!! – Перш ніж у вас з’явиться ліхтарик, ви уявлення не маєте скільки разів він міг стати в пригоді, і скільки ще стане.
Комплектація
Вона була богоподібною — ремінь-сумка, пластиковий чохол з кріпленням для велосипеда, навушники, зарядка, диск, макулатура, карта пам’яті, і все це було запаковано в коробку, розміром як під відеокарту рівня 1050ti.
Мінуси
Він був лише один, але дуже серйозний – кнопки. Річ у тому, що кнопки по суті представляли гумову накладку, яка ніби бовталася, як футболка, яку не заправили в штани. Ідіоти, яких було багато, клали свій телефон у кишеню (і зараз їх не менше), і гумові кнопки поступово відходили, а надалі рвалися. Розумні ж купували чохол-кишеньку і носили довго і нудно… а також клей…
Звичайна типова життєва історія
У мене з цим телефоном була лише одна важлива історія. Якось я познайомився зі спортсменкою (комсомолкою), яка займалася бігом на професійному рівні, і одного разу вона зацікавилася моїм телефоном, сказавши: -“що це за маленьке незрозуміле гівно?”
Після цих слів я став волохатий, злий і ще більше пахучий. А коли я сказав, що він протиударний й взагалі ТОП у всіх сенсах, то вона не повірила. Ну я наперекір запропонував їй його підкинути, стоячи на бетонних плитах, і якщо з ним нічого не станеться, то вона мені дасть. Загалом це був єдиний раз в моєму житті, коли в мене була справжня, не фарбована блондинка.
Дякую тобі, 5500. 
Фінал
Як це завжди трапляється… лайно трапляється…
повністю з ладу він у мене так і не вийшов:
його кнопки почали виходити з ладу, я виробив ліміт натискань на 8, 9, 0, * та #…
лопнув кабель на унікальному зарядному пристрої у вигляді шлейфу…
захисна гумка знизу відсохла та відвалилася…
Віддавати в ремонт був не варіант через наклеєні гумові кнопки. Я може і міг би залишити його як ліхтарик і будильник, але чіпляючись за минуле мені було б все болючіше і болючіше спостерігати як мій улюблений телефон вмирає. Я також писав у компанію Nokia з питанням про можливість купити такий самий, але новий.
Мені відповіли, що це неможливо, що модель знята з виробництва. Я попросив переналаштувати верстати на маленьку партію і особисто купив би два таких за завищеною ціною, навіть у два рази, але на другий лист мені не відповіли (я маю на поштi милом.сру акаунт де збереглося листування).
Майже не плачучи, без перебільшень, викинув його, залишивши на пам’ять “ремінь-сумку” і “карту пам’яті”…
Ось так йдуть легенди – нуль уваги від виробника, та поваги до прохань фанів. А нинішнє, вибачте, гівно, не має жодної краси, унікальності – просто пласкі лопати. Як експеримент я брав бюджетний “doogee х5”, а потім льонову — перший віддав родичу, другий помер через пів року. І так я повернувся до кнопкових… не лежить у мене душа до бездушної плоскої без родзинок техніки.
І вам не раджу продавати себе в ім’я технології всупереч естетиці та дизайну
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.