Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Світ завмер в очікуванні нової промислової революції. Тільки й чути про штучний інтелект, нейроінтерфейси, генетичне вдосконалення людей, квантові комп’ютери чи термоядерний синтез. Усі наввипередки намагаються спрогнозувати економічні й соціальні ефекти викликані цими винаходами. Одні лякають апокаліптичними прогнозами, а інші намагаються переконати нас в утопічному майбутньому. Та, як завжди, виникають запитання… А що як цього не станеться? Чи є в людства на такий випадок план Б?
Останні чотириста років Західний світ жив у період постійного технологічного прогресу й економічного росту. Ми настільки звикли до такого стану речей, що він здається нам природнім та найбільш ймовірним. Але так було не завжди, ба більше, протягом майже всієї історії, людство жило в період повільного розвитку, а часто й регресувало до більш примітивних станів. Як не дивно, для сучасної цивілізації навіть відсутність росту вже є величезним викликом. До такого майбутнього не пристосовані ні ринкова економіка, ні ліберальна демократія. Та чи є вихід із цієї ситуації? Думаю, що так.
Історія людства надзвичайно складна й заплутана. Але якщо намагатися охарактеризувати її кількома словами, то це постійні міграції. Такий безперервний рух змінює людину як генетично, закріплюючи мутації, що є корисними в новому середовищі, так і культурно, змінюючи її поведінку та форми взаємодії між людьми. Крім того, міграції спричиняють до багатьох конфліктів. І хоча їхні результати часто бувають дуже трагічними, проте вони є потужним каталізатором до змін. Словом, експансія людського виду породжує різноманіття, а різноманіття зі свого боку породжує прогрес. І як тут не згадати колонізацію Нового світу європейцями, що передувала науковій і промисловій революції та тріумфу Заходу на міжнародній арені. Звісно ж, з етичної та моральної точок зору ці події призвели до жахливих наслідків для корінних народів Америки, Австралії та Океанії, але з історичної перспективи, це була визначна подія, що кардинально змінила майбутнє людства.
Нажаль, тепер ми надаємо перевагу віртуальному світу над реальним. А більшість подорожей зводяться до туризму або відпочинку на морі чи в горах. До наших послуг сучасний комфортабельний транспорт, що може доставити майже в будь-яку точку планети. Світ став зовсім маленьким та тісним, а ще, унаслідок глобалізації, менш різноманітним, аніж раніше, що негативно впливає на прогрес науки й технологій. Не можна сказати, що він відсутній, але щось дійсно революційне вже важко й пригадати. Не вважати ж таким проривом нове покоління чат ботів чи VR гарнітуру від Apple. Але якщо говорити про експансію людства, тут ситуація ще сумніша. Останньою історичною подією в цьому плані був політ людини на Місяць 1969 року. З того часу вже минуло понад 50 років, і ми бачимо, що людство повернулося на навколоземну орбіту та більше її не покидало. Польоти в космос виявилися надзвичайно дорогими, а реальних економічних стимулів колонізувати Місяць чи Марс не знайшлося. Програма Аполлон була просто фантастично дорогою і трималася лише на політичних амбіціях США та їхньому прагненні обігнати Радянський Союз, щоб взяти реванш за попередні програші. І хоча ми гостро потребуємо нової експансії, колонізація космосу є набагато складнішою, ніж це здавалося на початку. То що, все так безнадійно? Не зовсім, цифрова промислова революція дала поштовх багатьом галузям світової економіки й зокрема космонавтиці. Це не тільки більша надійність та потужність мікроелектроніки, а й нові способи проектування техніки та ведення бізнесу. Крім того, як показали дослідження Сонячної системи різноманітними зондами, життя існує тільки на нашій планеті. Можливо, ми ще знайдемо якісь примітивні форми на одній з її планет чи супутників, проте, скоріш за все, на Місяці та Марсі його немає. А отже, колонізація цих небесних тіл є цілком прийнятною та достойною з моральної точки зору. Тому спробуємо спрогнозувати чи вдасться людству на сучасному технологічному рівні зробити прорив у космонавтиці та де межа таким зусиллям.
Сучасна космонавтика переживає справжній бум приватної ініціативи та інвестицій у цю галузь, а справжнім флагманом і титаном у ній є американське аерокосмічне підприємство SpaceX. То ж може здатися, що з економічної точки зору проблема вирішена. Але не все так просто. Якщо придивитися до бізнес-планів таких компаній, стає очевидно, що більшість з них орієнтується на низьку орбіту, яка дає найкращі можливості в отриманні прибутків у короткостроковій перспективі. А якщо ви спробуєте назвати ще одну нову компанію, яку можна прирівняти до SpaceX, то будете загнані у глухий кут. SpaceX це унікальне поєднання неймовірної цілеспрямованості та амбіцій її засновника Ілона Маска і ситуації, що склалася навколо космічної галузі США наприкінці 2000-х років. SpaceX скористалася невеликим вікном можливостей, коли найбільші аерокосмічні корпорації не бачили жодної загрози з боку невеликих стартапів через довгу історію їхніх невдач та банкрутств, а NASA була змушена шукати шляхи здешевлення на космічні послуги після економічної кризи і пов’язаного з цим скорочення видатків, а також готувати заміну космічному човнику Space Shuttle, що мав вийти на пенсію після добудови Міжнародної Космічної Станції. До того ж, на ринку космічних запусків США склалася справжня монополія після створення спільного підприємства ULA з відповідних підрозділів двох американських компаній: Lockheed Martin та Boeing. Це спричинило суттєвий ріст цін на ринку запусків та змусило космічне агентство й американський уряд задуматися про альтернативу традиційним гравцям у цьому бізнесі.
На мою думку, у сфері дослідження дальнього космосу головну роль і надалі будуть відігравати державні програми та фінансування. Багато хто покладає надії на нову генерацію мільярдерів, що виросли на науковій фантастиці та розповідях про політ людини на Місяць. Але така стратегія не видається успішною в дальній перспективі. Конкретна людина може втратити гроші або інтерес до справи, чи банально померти, що ставить під загрозу майбутнє її компанії та проектів, що розробляються. На жаль, зміна влади в демократичних країнах також може призвести до перегляду чи навіть відмови від різноманітних космічних програм. Тому найкращою стратегією є міжнародна кооперація, як це й реалізовано в програмі Артеміда, що ставить за мету повернення людини на Місяць. Від її успіху багато в чому залежить майбутнє космонавтики, тому надзвичайно важливо підтримувати інтерес до цієї теми серед широкого загалу. Одним із способів це зробити може стати космічний туризм. Сам по собі він є побічним продуктом для таких компаній як SpaceX і навряд чи стане драйвером у космічні експансії, але як додатковий прибуток та стимул для приватних компаній розробляти нові технології він цілком згодиться. Ще одним чинником, що позитивно вплине на політичні рішення у сфері космосу можуть стати місячні перегони між США та Китаєм, який також заявив про свої амбіції відправити людину на Місяць до 2030 року та побудувати там базу.
Тепер розглянемо технічну сторону питання. Ключем для подальшого освоєння людиною космосу є повторне використання. Тільки багаторазовість ракетоносіїв та космічних апаратів дасть змогу доставляти велику кількість вантажів на навколоземну орбіту за прийнятною ціною. Без цього неможливі ні місячна база, ні польоти на Марс, ні подальша експансія людини в космос. Уже зараз ми бачимо перший успішний приклад такої технології у вигляді частково багаторазових ракет Falcon 9 та Falcon Heavy. Звичайно, SpaceX не перша, хто намагався розробити цю технологію. Серед найвідоміших проектів ми можемо згадати легендарний Space Shuttle. На жаль, ця колишня американська програма пілотованих польотів була визнана невдалою стосовно багаторазового використання через високі затрати на повторні польоти та проблеми з надійністю самої транспортної системи. Звідси виникає питання, чому це стало можливим тільки тепер і чому це вдалося тільки SpaceX? Відповідь криється в новому підході NASA до програм з доставки вантажів та людей на МКС, а також у ітеративному підході SpaceX до розробки космічної техніки, що дає змогу поступово покращувати її експлуатаційні характеристики. Вперше у своїй історії NASA виступило як замовник послуг, а не конкретних технологій чи готових виробів. Ця економічна модель дозволила SpaceX зберегти права на нові ракетоносії та космічні апарати і використати їх у власній діяльності. Намагаючись вийти на ринок державних та комерційних запусків, вона була змушена суттєво знизити ціни на доставку вантажів у космос, щоб привабити нових клієнтів. Це відповідно вимагало нарощування кількості запусків, щоб мати достатній прибуток для подальшого розвитку. Тут і вступає в гру багаторазовість, що стає доцільною як з економічної, так і з технічної точок зору. Найкраще це видно на прикладі проекту супутникового інтернету Starlink. Він вимагає запуску величезної кількості супутників за прийнятну ціну, тому повторне використання має тут подвійний ефект. Воно дозволяє робити велику кількість запусків без суттєвого нарощування виробництва, одночасно економлячи на кожній окремій ракеті.
Та, схоже, можливостей Falcon 9 уже недостатньо для розгортання нового покоління цієї мережі. І тут на сцену виходить Starship. Це повністю багаторазова, надпотужна система космічного запуску, що за своєю складністю відповідає транспортному кораблю Space Shuttle та ракетоносію Saturn V разом узятих. Цікаво, що одним із варіантів системи Space Shuttle був космоплан, який розміщувався на першому ступені Saturn V. Якщо цей проект буде успішним, він стане ключовим моментом у розвитку космічної техніки та космонавтики в цілому. Тільки така технологія дає змогу людству мати базу на Місяці. В той час, як навколомісячна станція та політ до неї людини вже доступні за допомогою існуючих ракет SLS та Falcon Heavy і космічного корабля Orion, то база на Місяці неможлива без Starship чи аналогічної системи. І я маю на увазі не технологічну складову, а економічну. Адже для того, щоб доставити потрібну кількість вантажу на поверхню нашого супутника, необхідно здійснити таку кількість запусків, яка без технології багаторазовості обійдеться просто в нечувану суму. Відомо, що офіційна мета, з якою створюється Starship, це колонізація Марса, та, як би це іронічно не звучало, для цього він найменш за все придатний. Летіти на ньому до цієї планети, це як намагатися переплести океан на яхті, довго та екстремально небезпечно. Ключовою проблемою, яку потрібно вирішити для здійснення такого польоту, це зменшення тривалості подорожі. Найперспективнішою технологією, яка б допомогла скоротити час польоту та яку ми здатні розробити в найближчому майбутньому є ядерний ракетний двигун (ЯРД). Зважаючи на складність та небезпеку, яку несе використання ядерної енергії, космічний апарат, що матиме такий тип двигуна, зможе літати лише в космосі між орбітами Землі та Марса. Отже, й тут для Starship знайдеться робота, адже його доцільно буде застосовувати для доставки елементів космічного апарата з ЯРД на орбіту, а також для доправлення вантажів і людей на поверхню Червоної планети та у зворотному напрямку.
То який же прогноз можна дати на найближче майбутнє? Скоріш за все, до середини цього століття ми будемо мати навколомісячну станцію та базу на поверхні супутника. Також будуть проводитися регулярні польоти людей на Місяць чи на його орбіту з науковими цілями або заради розваги. Якщо все складеться вдало, то ми побачимо перший політ людини на Марс, спочатку на його орбіту, а потім, якщо пощастить, то й посадку. А от орбітальна станція та база на поверхні планети буде можлива вже ближче до кінця ХХІ ст. Та залишається відкритим питання впливу цих подій на майбутнє прогресу. Важко сказати, до яких нових винаходів приведуть дослідження космосу. Невідомо, що, наприклад, зможуть відкрити астрономи за допомогою великих радіотелескопів на зворотному боці Місяця (справжній святий Грааль для астрономії), або на які думки може наштовхнути науковців чи митців досвід перебування в космосі. Та рано чи пізно щось відбудеться… Щось завжди відбувається коли прагнеш змін.
Logitech G – найкраще ігрове обладнання для вашого ідеального ігрового місця: миші, клавіатури, гарнітури, ігрові керма та контролери, щоб вивести ваші перемоги на новий рівень.
Головний приз в конкурсі – Ігрове кермо Logitech G923 Racing Wheel and Pedals for PS5 / Playstation / PC, а також 8 додаткових призів у вигляді клавіатур Logitech G815 LIGHTSYNC RGB Mechanical Gaming Keyboard – GL Linear.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.