Стислий огляд серії 18 Wheels of Steel (і не тільки), або повчальна історія про те, як чехи ринок завойували

Читацькі дописи
IT Community

ДИСКЛЕЙМЕР

У цій статті мені доведеться згадати російську продукцію, щоб огляд був максимально достовірним (можливо навіть науково точним). Далі по тексту Вам стане зрозуміло, чому я повинен був це зробити — шоб був зрозумілий контекст ситуації, у якій були чеські розробники. Тому, будь ласка, сильно не хейтити:)

1. Початок жанру

Жанр симулятора далекобійника доволі специфічний — він нішевий, однак не занадто (є і куди менші галузі). Більше того, іноді він навіть здатний (принаймні був здатний) на певну хвилю популярності за межі своєї головної фан-бази. Шукати витоки появи цього жанру доволі складно і водночас ні, оскільки є багато перехресних ігор, які, наприклад більше про економіку, ніж про керування вантажівкою тощо. З іншого боку, у жанрі намотати віртуальні кілометри з вантажем можна чітко виділити ті краєугольні ігри, які визначали на майбутнє стандарти жанру.

В інтернетах родоначальником жанру прийнято вважати гру «Далекобійники: шлях до перемоги», розроблену в найскріпнішій країні студією Софтлаб-НСК у 1998 році. Ремарка: тут мали б бути скріншоти, зроблені мною безпосередньо з гри, яку я ставив зі свого старого точно в жодному разі не піратського диску. Але ні — це диво коду просто не працює на будь-чому, що зроблене у 21-ому столітті. Цю проблему не вирішив ні розробник (тим паче, що гра ніде зараз офіційно не продається), ні хтось зі спільноти фанатів. Тож додані зображення я зробив наступним чином — зайшов у папку з грою, відкрив вступне відео і з нього нарізав потрібні матеріали. Навіть трохи дивно, що любителі пишатися аналоговнетами та історією не привели до ладу одну із частин цієї самої історії. Частини, якою навіть можна без різних «але», як-от військові злочини, спокійно пишатися.

Однак повернемося до наших баранів. Що собою являє гра «Далекобійники: шлях до перемоги»? За актуальними для року релізу це симулятор водія вантажного автомобіля. Гра пропонує доставляти вантажі по трьом трасам на бортових вантажівках капотного і безкапотного компонування. Це одна траса доступна для кільцевих перегонів і ще одна для тріалу через бездоріжжя на так само вантажівках капотного і безкапотного компонування, але без вантажної надбудови. Окрім щойнозазначених трас, є ще стартова локація-хаб, на якій можна модернізувати свою вантажівку, купити нову, а також брати вантаж (навіть комбінувати вантажі можна) і вибирати маршрут. Ціль гри — заробити один мільйон доларів. Десь на третині гри за прогрес нагороджують вантажівкою Renault Magnum. Вибір автомобілів добротний — є і совкова техніка, і європейська, і американська. Ігровий рушій непогано знає у фізику — є система пошкоджень, які навіть відображаються візуально, автомобіль може перевернути і розвернути в поперек дороги. Різне зчеплення залежно від типу покриття і його вологості. Присутні які-не-які погодні умови. Навяний вибір кількох видів огляду, мінікарта та дзеркало заднього огляду (одне). У грт цікава атмосфера — з одного боку передає вайди 90-их, і водночас віддає лімінальністю. Відчуття, ніби при гарячці в районі 40 градусів сниться місто, яким його пам’ятаєш у ранньому дитинстві. Бонусом у гру засунули 3 відео, зняті бо-зна де, і які прмсвячені кожному з представлених у грі типу заїздів — тракінг, кільцеві перегони та тріал. Відео за тими мірками хороші — довгі, гарний монтаж та операторська робота і музичний супровід а-ля рок.

Серед недоліків (окрім відсутньої оптимізації, як такої):

1. одноманітність – мало трас. Їх всього три, вони лінійні, хоча мають кілька розвилок, які класифікуються на довгі, але з хороним покриттям і короткі, але по суворому оф-роуду;

2. штучний інтелект, а точніше, штучний дебілізм віртуальних опонентів.

Станом на сьогодні ця гра — радше музейний експонат, який і спробувати нормально не можна через неробочий стан. «Далекобійники: шлях до перемоги» здобули успіх, і стали основою для сиквелу, який випустили через три роки.

2. Перший король жанру

«Далекобійники 2» є прямим продовженням гри від новосибірців — як буквально, так і технічно. Перша частина і продожвення ділять між собою ігровий рушій (правда для №2 він сильно модифікований), стилістичне наповнення — рок в музиці, різноманіття автопарку і пост-радянський антураж локацій. Разом із цим, «Далекобійники 2» (або ж Hard Truck 2 для західного ринку) не слідує формулі прямого продовження — «те ж саме, тільки більше», а вводить багато елементів ігроладу, які стали залізобетонним стандартом: 1) відкрита локація (у даному випадку одна немала і до того ж безшовна локація з ріщниоманітним ландшафтом); 2) різні населені пункти зі складськими базами, тобто пунктами завантаження/розвантаження; 3) міліція; 4) бандити; 5) система найму водіїв; 6) радіостанція для комунікації з неписями; 7) трафік на дорозі (на всьому колісному транспорті, що Ви бачите можна їздити, навіть на легковиках і автобусах); 8) динамічна зміна дня і ночі; 9) секретні маршрути; 10) ввели тягачі з напівпричепами. Ціль проходження — наймаючи водіїв, швидше за конкурентів монополізувати ринок вантажоперевезень у регіоні.

Гра так само якісно передає атмосферу свого часу, у неї гарна фізична модель. Ігролад дуже продуманий — гра не веде за руку гравця, він сам методом проб і помилок вивчає ігрові механіки. Але гра не переборщує — поріг входу надзвичайно комфортний. Відчуття від прогресу, від знайденої скоротилки або ж нової купленої ватнажівки забезпечує такий викид серотоніну і дофаміну, що підлітку, який сидить на ТікТоці і енергосах з вейпом і не снився. Тут дуже вдало передано зміну стану від простого водія на скромному ЗіЛі до власника бузнесу, що рубає капусту сотнями тисяч вічнозелених і гасає на іномарці.

За винятокм російського походження гри, вона вийшла прекрасною. Думаю, що в неї і зараз можна кайфувати. Настав час перерахувати її недоліки. Тут зазвичай відносять баги рушія (наприклад, транспорт NPC іноді дивно поводиться), але це все придирки, які виглядають безглуздо — ніхто в 2000-2001 році не міг зробити комплексний бездоганно вилизаний світ. Недоліки тут інші. Перш за все, автопарк. Так, він великий і пророблений, але не вистачає кількох моделей, які дуже просяться. Так, у першій частині була італійська вантажівка Iveco EuroStar, яка не доїхала до сиквелу (тут мав бути жарт, про те що Івеко не їде далеко, але автор бомж, який навіть мертвий Iveco Daily по низу ринку не купить, тому скромно промовчить), нема представників сімейства так званого СуперМАЗу, що дивно — ці вантажівки у той час були дуже популярні, так само нема, окрім Оки і Волги пострадянський легкових авто, зате якийсь дебільний вигаданий позашляховик Кайман засунули. На ньому і бандити їздять, хоча логічніше було їх посадити на Nissan Patrol. Загалом, критичних багів у грі нема.

Питання оптимізації — з одного боку набагато краще за попередника (або ж попєрєдніка, з огляду на країну походження), але памятаючи себе школярем, знайти робочу версію на диску було важко. Вона або не працювала взагалі, або ж запускалася, але через годину роботи вилітала. Тоді доводилося перезапускати ПК, знову грати годину і так по кругу. Тобто так, пограти в теорії можна було, але далеко-далеко не завжди. Диск із робочою копією був на вазу золота. Ситкацію виправили майже через два десятки років — коли гру залістили в машазині GOG і сильно пропатчили. І ви не повірите, але з прямими руками навіть старий російський софт може стабільно працювати.

Чесно кажучи, про цю гру у мене зиішані почуття. Вона мені дуже подобається, я в ній провів багато часу. Грав із ігровим кермом і педалями. Цей симулятор став як рідний. Але разом із цим, відчуваю немало сорому через те, що мені подобалася гра із-за порєбріка. Тож навіть не знаю, що казати. Звісно агітувати когось скачувати цю гру (або ж купляти в GOG чи Zoom-Platform) сьогодні нікого не буду, але й картати теж не можу — бо сам давно був грішний у цьому.

Питання до аудиторії на пообговорювати у коментах: чия ця гра зараз? Там правовласник мінявся і все заплутано. Нинішній видавець навіть донатив ЗСУ. Особисто мене правовий статус гри не стосується, і так купляти не буду, але просто науковий інтерес. ChatGPT не зміг чітко відповісти, тож закликаю природній інтелект (та не простий, а колективний) винести вердикт і поставити точку в цьому питанні: чи російська ця гра зараз? Чи російський її нинішній бенефіціар? Чи морально її купляти та/або грати?

«Далекобійники 2» мали комерційний успіх, навіть на західному ринку. Тому видавець на заході — компанія ValuSoft – вирішила доїти бренд, поки гаряче. В рамках цієї нехитрої стратегії вони підписали невелику чеську студію SCS Software робити свій симулятор далекобійника, щоб втюхати (ой, вибачте, продати) гейемерам ще трохи далекобійного експіріенса. І ось тепер, після затягнутого вступу, який мав Вас підготувати до теми статті, ми переходимо до героя (не іронічно і не гіперболізовано) нашої історії…

3. Гидке каченя

Гру назвали просто і поетично водночас — Hard Truck: 18 Wheels of Steel. Як ми бачимо, її підназва незабаром стане назвою цілої серії. Як і Hard Truck 2, тут треба перевозити вантажі між містами і наймати водіїв. Однак є багато відмінностей. Чехи чомусь зробили три окремі карти, залежно від обраного рівня складності. Автопарк, на якому можна гравцеві покататися набагато менший — лише кілька тягачів, і більше нічого. Зате набір напівпричепів різноманітніший. На цьому прийняття сумнівних рішень не закінчилося. Фізика явно прогулювала не лише уроки з фізики, а елементарно життя як таке. Найбільше заважало те, що навантажений тягач дуже-дуже-дуже повільно розганявся. Гальмував тільки, коли зірки на небі зійдуться. Радіостанція є, але тільки на прийом сигналу. Самому спілкуватися не можна. Саундтрек гірший. Однак є можливість додавати свій, правда чомусь лише у форматі ogg.

Після вищеперерахованого може здатися, що ця гра рідкісне сміття. Багато геймерів теж так думали. Особливо так думали геймери з наймиролюбнішої країни. Дивилися на це все, і сміялися над чеською поробкою. Сміялися, доки не просміяли все, що мали на даному ринку. Прислів’я «Добре сміжться той, хто сміється останнім» явно пройшло повз їхні вуха.

За реготом і недоліками гри далеко не всі, і далеко не зразу розгледіли той фундамент, який чехи заклали і повільно, але методично розвивали. Почнемо з того, що для свого дебюту вони не брали рушій від Софтлаб-НСК, або ж якийсь інший з доступних. Вони розробили свій. До його переваг належать наступні: 1) підтримка великих просторів; 2) низькі системні вимоги; 3) ігри, розроблені на його базі займають порівняно мало місця на накопичувачі; 4) великий потенціал для модернізації (забігаючи наперед, цей рушій уже більше двох десятків років вірою і правдою служить). Також саме ця гра, а не «Далекобійники 2» заклала остаточний стандарт жанру: 1) кілька місць завантаження/розвантаження на місто; 2) акцент на їзду за правилами і бізнес, замість погонь з міліціянтами і бандитами; 3) розвинута система менеджменту.

В ті часи цю гру локалізатори з найнеагресивнішої країни назвали її «Далекобійники: 18 сталевих коліс». Не прямо точно по тексту, але більш-менш правильно по суті, враховуючи причину, чому видавець ініціював розробку. Ви спитаєте, навіщо я Вам розповідаю цей абсолютно непотрібний факт? Почекайте, на все свій час.

І наостанок, ця гра працювала. Купивши диск у ті часи, шанс, що гра запуститься був не менше 9 з 10. Зараз ця гра доступна не лише у Steam, але й у GOG, щоправда, чомусь дорожча за «Далекобійники 2». Вона і зараз запускається, навіть підтримує широкоформатні монітори (ще з моменту оригінального релізу), однак періодично вискакує один баг — машина ні з того ні з чого зупиняється посеред дороги, ніби вдарилася у щось, через що пошкоджується вантаж і доводиться знову набирати швидкість. Чи є сенс в неї грати зараз? Принаймні трохи — в ознайомчих цілях. Принаймні, щоб знати, який це — найбільш аутичний симулятор далекобійника (в хорошому сенсі).

4. Успішна робота над помилками

З частотою, якій би позадрила маленька інді-студія Electronic Arts, чеські розробники через рік — у 2003 році випускають наступну частину серії 18 WoS: Across America. Перше, що кидається в очі — нема безглуздого поділу на 3 карти — нарешті одна велика карта, яка схематично охоплює майже цілі США (без Аляски). Покращили графіку. Додали візуальні пошкодження, але не звикайте — в наступній грі їх більше не буде. Фізику зробили притомнішою. Враховуючи, що і в першій грі попри всі великі-превеликі «АЛЕ» іноді було приємне відчуття від фури, як від ьагатотонної махіни, що прасує шосе, то зараз керування, нехай все ще доволі косячне і просте, дає в рази більше насолоди. Про те, що моделей тягачів і типів вантажів стало більге і розписувати не буду — це очевидно.

Додали кілька режимів гри, один із них — вільна гра, а інший є, по суті, кар’єрою. Тут треба, подібно до HT, заробити мільйон американських гривень, але треба це зробити швидше за трьох конкурентів. Ооооо, адреналін місцями зашкалює.

Пам’ятаєте, я трохи вище згадував, шо Hard Truck: 18 Wheels of Steel заклав основи жанру? «Через Америку» має маленькі, основи оспорити це, тому що змінилося планування міст — воно стало кучнішим, але подібнішим на населений пункт. Хоча це скоріше псевдо-привід для оскарження.

Любителі Пушкіна цю гру перевели, як «18 Сталевих коліс: дорогами Америки». Все ще достовірно.

5. Андердога починають помічати.

Здогадайтеся коли? Правильно, у 2004 році виходить нова гра серії — 18 Wheels of Steel: Pedal to metal. Ця гра стала закономірним розвитком — кращф графіка, краща фізика, більша карта, більше тягачів і напівпричепів, викинули режим «Мільйонер», який робив мільойнерами в першу чергу виробників заспокійливого. Також приутня навігаційна система у вигляді безкорисної і підозріло схожої на NFS Underground 2 стрілки.

Проходження стартує з ролі найманого водія, потім вільного водія на власній одній машині і в кінці — власний бізнес. Маленьке доповнення до золотого стандарту симулятора далекобійника зробила і ця ітерація — нема чітко означеної самою грою кінцевої цілі проходження. Умовно нею можна поставити досягнення рейтингу 100.

Тут вперше з’явилася класична музична тема серії.

Чехи майже філігранно допилювали попередника і результат вражає. В ті роки мати симулятор водія-далекобійника з оптимізацією, малими системними вимогами і купою контенту — це серйозна заявка.

Саме ця гра почала без поспіху проламувати ринок. Коли виходили попередні ігри, геймери, мабуть в першу чергу з самі-знаєте-звідки (важко сказати, оскільки тоді 90%+ в інтернеті використовували російську), відкрито зневажали чеські симулятори. Казали, щось на кшталт: «Передерли ідею з Далекобійників 2, але реалізували через @#$», або «Фігня, от вийдуть в 2004-2005 році Делакобійники 3!!!! Зразу на місце поставлять». Окремо зазначу, що часто повторювали про всі ігри серії, що вони майже не змінюються. Відверта маячня і словоблудство. Ви уже могли на прикладі перших трьох ігор мерії переконатися, що це не так. Це твердження справедливе лише у двох випадках (один повноцінний і один такий, на половинку) — про них пізніше. Але PtM пішла в народ. Ті ж самі герої в інтернеті тоді казали єхидні речі, але разом із цим грали (а як не грати, коли Д2 робить раз через раз лол). Казали «Це ми тимчасово, от вийдуть Д3!!!! (і далі по тексту)», а потім сідали клепати різного рівня убогості моди, чого не спостерігалося з попередніми іграми. Мені на дисках завжди попадався мод «Кубанське роздолля», ну і russian mod. Навіть, якщо б мої епітети про територію ГУЛАГу були не іронічними, а відповідали дійсності, навіть в такому разі грати у це не треба. Оригінали тотально кращі. Любов через ресентимент не згасала і пізніше. В інеті дотепер купа любительських кліпів на рушії гри.

У локалізаторів, обділених талантом, але, на жаль не доступом до видавничої справи усі потуги в адектватність вичерпалися на попередніх двох разах, тому очевидно гру назвали «18 Сталевих коліс: пилюка доріг».

Підсумок: перша, без жодних обмовок, хороша гра серії (попередні без обмовок були нормальними). Об’єктивно хороша. Суб’єктивно — шедевр. Жива класика. Цим сказано все.

6. Поворот не туди…

У 2005 році відбувся реліз 18 Wheels of Steel: Convoy. Цього разу розробники замахнулися занадто сильно — кидається в очі, що планів з модернізації було дуже багато, і не все встигли реалізувати. Вкотре покращили графіку, фізику, карта стала в рази більшою. Додали спеціальні завдання. Деякі з них з розряду «Ось вантажівка, ось трейлер, відвези з точки А в точку Б за відведений час», а деякі виділяються своєю неординарністю, наприклад перегнати Ford Mustang в інше місто, розвести на пландеці продукти, або проїхати по зупинкам на автобусі. Дадуть навіть не раз покерувати пожежною машиною. Різноианітні вони і за складністю. Одні можна пройти однієї рукою, паралельно готуючи бутерброд, а друші стануть достойною підготовкою перед Соулс-лайками. При таких амбіціях на інші речі не вистачило часу. Так, занадто мало інтер’єрів тягачів, торпедо абослютно статичне (для індикаторів тального тощо служить внутрішньоігровий інтерфейс), система найму працює не зрозуміло як (так само не зрозуміло, чи працює вона взагалі). І найбільш нервуючий недолік — не можна зберігатися під час рейсу. За одну спробу подолати рейс від Західного до Східного узбережжя — той ще виклик.

Зате назва гарна. І покликання до однойменного американського фільму, і локалізувати її не важко.

Конвой — найслабша гра серії. Однак це не робить її шлаком.

7. … і розворот назад на дорогу.

Трохи задовбався це писати, але знову через рік випуск продовження — 18 Wheels of Steel: Haul’in.

Гравця зустрічає ще раз модернізована графіка, трохи докручена карта, більша різноманітність із робочим салоном кабін, продумана і глибока система розвитка фірми.

Саме з цієї частини почалося моє знайомство з серією. Якраз у той час, коли Д2 вирішив, що я у нього награвся, двоюрідний брат дістав диск з Haul’in-ом. Його оповідь про гру була така, шо Пітер Муліньє просто взірець правдомовства. Слухайте, яку гру мені описав брат. Це продовження Д2. Воно називається «Далекобійники: 18 Wheels of Steel: Haul’in». На моє здивування, що назва дико довга та й складається з трьох елементів, він сказав, що «18 Сталевих коліс» – це підсерія, в рамках якої вийшов Haul’in. У грі графіка рівня Colin McRae Dirt, реалістична система пошкоджень і фізика шин. Якщо на їхній стан забити, то вони можуть прямо під час рейсу полопатися. Ясна річ, ця гра до тодішнього короля жанру має таке відношення, як я до професійного бодібілдингу, графіка непогана (особливо враховуючи розміру світу), але значно гірша за Dirt, машина ламається, але це відображається лише індикатором. Про те, що колеса не знищуються вкрай, уже і заїкатися смішно. Коли він мені з гордістю показав цю гру на своєму ПК, я такий когнітивний дисонанс зловив, що і передати не можу (навіть якщо б мав літературний талант). Дисонансів було, власне, два. Окрім щойнозгаданого, дивлячись на гру, мене не покидало відчуття, шо дії відбуваються на у віртуальних США, а в Чехії. І це при тому, що в Чехії я не був. Чеськість буквально фонила звідусюди, що мінусом не є.

Ті «локалізатори», для яких я уже тяжко знаходжу нові синоніми, цю гру назвали «18 Сталевих коліс: повне завантаження».

Зрештою гра вийшла дуже хорошою, але є одне але, і про нього прямо зараз.

8. Апогей серії

2007 рік. У світ вийшов легендарний S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля. Також гра, яку не тягне комп (Кукурудза 1) і симулятор, як треба поводитися з рашистами (Call of Duty 4: Modern warfare). Компанію їм склав 18 Wheels of Steel: American long haul. Тут ми і підійшли до першого з двох (а точніше — перший з півтора) випадків, коли ігри мало відрізняються. Чехи вирішили, що не треба ремонтувати те, що не зламане, тому взяли Haul’in, доповнили карту новими районами, розширили тюнінг і додали купівлю вживаних машин. American long haul виглядав як Complete Edition Haul’in-а, що робить Haul’in зайвою грою.

На ALH вийшов мод «Українські простори», де представлена карта України з усіма обласними центрами. Однак не кваптеся з радощами. По-перше, шанс, що гра запуститься десь на рівні зустріти монашку в нічному клубі. Якщо ж це вдасться, то зґвалтування вух трьома піснями у жанрі шансон (не той, що французькі пісні, а той, що росіянський блатняк), які невдало прикидаються саундтреком гри, відлякають навіть найсміливіших фанів віртуальної далекобійної справи.

Для пострадянського ринку назву переклали креативно зі знаком мінус, мабуть, щоб покумпець не викупив, що перед ним майже та сама гра, що і рік раніше. Так, назва продукту «18 Сталевих коліс: чоловіча робота».

Як не парадоксально, але дрібка змін не робить 18 Wheels of Steel: American long haul поганою грою. Це найкраща гра серії. Проста, але приємна фізика, великий автопарк, хороша економічна система. Оптимізація на рівні. Так само малі системні вимоги. Справжній кайф, коли, накопичивши гроші і прокачавши вантажівку — летіти у далекий рейс. І це все вміщається у скромні 300-400 Мегабайт на жорсткому диску.

9. Концепція успішного майбутнього знайдено

SCS Software розуміли, що ринок симуляторів далекобійника перенасичений іграми про реалії пройесії у США. Euro Truck Simulator 2008 року випуску, як зрозуміло з назви, переносить дії на територію Європейського Союзу. Каркас залишився без змін — той самий ігровий рушій з укотре доробленою графікою, логіка перевезень і взаємодії з трафіком і поліцією. Єдине, вирізали економічну модель, замінивш чіткою ціллю проходження — виконуючи завдання, треба отримати максимальний рейтинг.

Та це не завадило грі бути хорошою і приємною. Графіка виглядала м’якою, ніби перші теплі весняні ранки. Атмосфера на рівні. Відчуття подорожі країнами Європи присутнє.

До недоліків можна віднести: 1) малий автопарк (4 вантажівки у трьох комплектаціях — Mercedes-Benz Actros, Renault Magnum, Scania R-Series, Volvo FH13), і лише трохи більший перелік напівпричепів; 2) відсутність розвитку бізнесу як такого; 3) проста структура дорожньої мережі. Але ці недоліки лише виглядають суттєвими. На досвід гри сильно вони не впливають. Сам факт нового сеттингу додає купу балів грі.

Фольклор «обдарував» перший ЄТС модом «Post USSR mod».

А горе-лоКАЛізатори водночас і логічною, але і кучерявою назвою — «З вантажем по Європі».

Євро-трак під номером один не лише дав старт флагманській у майбутньому франшизі студії, вдихнув нове дихання у жанр, але й ознаменував союою початок періоду у творчості SCS Software, коли вони з 2008 по 2012 рік активно випускали ігри, намагаючись знайти той самий формат, який забезпечить їм основу подальшого росту.

10. Стара серія, новий концепт

У 2009 році відбувся реліз гри 18 Wheels of Steel: Extreme trucker. Цього разу ігролад був суттєво перелопачений: більше ходної відкритої карти, економічної системи і далі по списку. На вибір три локації (Північна дорога, Австралія і Дорога смерті, знайома фанатам Top Gear за спецвипуском у Болівії) зі складними маршрутами, де чітко визначена стартова і фінішна точка, вантажівка, вантаж і відведений на подолання дистанції. За пройдені рейси виділяються очки досвіду.

За таке спрощення усього гру критикували. Однак незаслужено, тому що основні зусилля розробників були спрямовані на тракінг по Європі, а ця серії стала другорядною. Extreme trucker правильніше назвати міні-грою. І в цьому амплуа вона прекрасно працює. Є геймери, яким не треба складних механік, в яких треба довго і напружено вникати, не треба довгих ігрових серій. Коли хочеться після важкого дня просто трохи порулювати і не напрягатися — ця гра саме те, що потрібно.

11. випадок, коли бити лежачого треба

В кінці 2009 року виходять (правильніше — виповзають) «Далекобійники 3». Оооооо, зараз буде))) Якщо коротко, то це гівно, не підходьте.

А тепер те саме, тільки розгорнуто. Новосибірських розробників успіх гри за кордоном неабияк надихав. Тому місце дії майбутньої гри вони перенесли до Західного узбережжя США — Каліфорнії. На цьому про можна було закривати ідею створити триквел. Якщо придивитися, то американізація серії почалася ще на етапі Д2. Так, у папці з грою є її трейлер, пейзажі якого і тягачі дуже змахують на заокеанські. Тим не менще, потуги розробників у логіку не вийшли. Ядерна аудиторія у гри залишалася пострадянська, і вона прагнула місцевого колориту. Більше того, тематика американського дальнобоя була сильно видоєна чехами. Недарма вони самі перейшли до європейських перевезень. Щоб ще більше американізуати продукт, для західного ринку його назвали не Hard Truck 3, а Rig’n’Roll, щоб дистанціювати від своїх попередників.

Як і чехи, росіяни продовжували використовувати той свій пропрієтарний ігровий рушій. От тільки, якщо SCS Software вдало поетапно доробляли свій рушій, то православному аналогу це не вдавалося. Гра буквально працювала на грані вильоту — мотор не тягнув усі ефекти, локації і геймплейні механіки. Скрипів сильніше, ніж стара софа на горищі. От що вдалося Софтлабу-НСК, так це пригати на граблі. Продовжуємо.

При всіх проблемах з оптимізацією, графіка прямо з 2004-2005 року, коли, власне, гра мала за планом вийти. Анімації, деталізація текстур — все морально застаріле. Геймплей теж вийшов через талант. Солярка з баку виливалася так, ніби її звідти хтось відкачував промисловим насосом для гірничодобування. Страх банально не дотягнути до заправки сильно псує намагання отримати від гри хоча б якесь задоволення. Гра вперто намагалася балансувати між аркадою і симулятором. От тільки втретє таке не вдалося. Чехи, ж, раціонально визначилися з жанром, і подібних спроб усидітися на двох стільцях ве робили. Дорожні розв’язки були дивними і неінтуїтивними. Гра видавала стабільні динамічні 15-20 кадрів на секунду. Запороли атмосферу. Тотально. Наприклад, щоб у цьому не було сумнівів у внутрішньоігровому всесвіті всі ПК мають проекційні монітори, хоча за сюжетом рік 2014, а не 2114.

Як каже народна мудрість: «народжений повзати не накакає на голову». Чи має цей «шедевр» якісь позитивні сторони? Якщо бути чесним, то так. По-перше, система пошкоджень. Машина б’ється зовнішньо — деталі деформуються, відлітають. Фізика машини стає гіршою — падає динаміка, якщо зламати підвіску, може вивернути колесо в іншу сторону. До плюсів можна віднести і водійські відчуття. У грі є радіо! Не просто набір музики, чи вмонтований плеєр, а повноцінне радіо, як у серії GTA, щоправда, бідніше. Але в межах жанру це вже досягнення. У грі є сюжет. Вср@#$й, погано зрежисований, але є. Нехай і це буде зараховано до плюсів.

Проявивши чесність перед самими собою, ми знайшли кілька позитивних рис. Однак так само чесно треба зазначити, що до недоліків належить усе інше.

Це було таке гучне фіаско, що про розробку умовних «Далекобійників 4», або ігор взагалі, студія і не думала. Це відверто погана гра, і критикувати її абсолютно справедливо — занадто багато очевидних помилок було допущено. Як не дивно, але це непорозуміння змогло вижити. Аоно зараз продається у Steam та Zoom-Platform.

7 років знадобилося роботящим чехам, щоб поставити ведмедя на лопатки. Доки родоначальники жанру почивали на лаврах, хвалили ще не готовий і не випущений продукт, а ком’юніті насміхалося з простеньких ігор, SCS Software з якоюсь непробивною холоднокровністю і далекоглядним планом крок за кроком підминали під себе ринок. Зрештою, якщо поставити поруч преший Євротрак і новіший на рік Д3, то закрадаються сумніви, чи в другій хоча б одна людина безпосередньо приймала участь у розробці.

12. На вірному шляху

Чеські розробники вирішили вчинити прагматично і випустити контрольні вистріли, шоб переконатися, що противник не встане. За 2010 рік вийшли два самостійні доповнення до ETS – German Truck Simulator і United Kingdom Truck Simulator. Між собою вони відрізняються лише країною, по якій доведеться перевозити вантажі. Ну і стороною руху по дорозі відповідно. Тому зупинимося на покращеннях цих двох аддонів, порівняно з першою номерною частиною.

Графіка додала у деталізації. Фізика теж зазнала змін. Карта, хоча і обмежена однією країною, а не значною частиною континенту, не стала меншою, натомість додала у різноманітності. Розширили автопарк, повернули економіку з наймом водіїв і купівлею гаражів. Є проста, але робоча навігаційна система. Так, відкривши карту, маршрут виділяється червоним кольором. Не завжди показує оптимальний варіант, тому що завжди обирає коротший шлях, навіть якщо він повільніший через те, що іде дорогою з однією смугою в кожну сторону. У доробленому вигляді ця система перекочує у ЄТС 2 — там мінікарта з навігатором буде доступна прямо під час їзди. Вдалося зберегти і повноцінне проходження. Після досягнення певного прогресу на внутрішньоігрову електронну пошту приходить лист з привітанням за досягнення.

Ще кілька років до того, цих змін вистачило, щоб ці ігри нарекли повнорозмірними продовженнями ETS 2 і ETS 3 відповідно. Де чехи проявили може зайву скромність, там одне з двох доповнень любителі перекладу (не слів, а справ зі здорової голови не хвору) підняли у титулі. Так, German Truck Simulator став «З вантажем по Європі 2: автобани Німеччини».

Як аддони, ці ігри виправдовують себе на всі 200%. Вони не просто додали кілька вантажівок та/або трейлерів, а суттєво переробили ігролад. Однозначно рекомендується до проходження всім любителям жанру або ж любителям розслабитися увечері.

13. Бувай. Старий друже.

Не збавляючи обертів, 2011 рік приніс ще 2 симулятори далекобійників з Чехії. Першим став фінальний акорд першої серії — 18 Wheels of Steel: Extreme Trucker 2,який вийшов на тодішній Святий вечір — 6 січня. Ось такий різдвяний подарунок. Ось ми і підібралися до другого випадку, коли ігри цієї серії схожі одна на іншу. Як я знадував раніше, це не повноцінний випадок, а лише половинчастий, оскільки цю серії планували завершити, вона була уже не у пріоритеті, й тому ніхто сильно не вкладався у розробку. Порівняно з першим Екстремальним далекобійником, двійка отримала новий саундтрек і дві нові карти. Все. Тому перша частина підсерії втратила свою актуальність гри, як такої. Навіть трохи сумно, що сага, яка дала студії старт, багато чому навчила, зрештою відправлена на пенсію. А так це та сама міні-гра, від якої, якщо не очікувати забагато, здатна трохи розважити, коли хочеться вимкнути мозок.

14. Тренажер для нервів.

Другою грою стала Trucks & Trailers. Методичність розробників вражає. Тут прослідковується подальга обкатка технологій, які в результаті виллються у щось абсолютно прекрасне. Перед нами, по суті, симулятор паркування вантажівки у складних умовах. Жодної відкритої карти, або хочаб закритої карти, як у Extreme Trucker 1 і 2. Просто набір завдань, які стають дедалі складнішими. Фізика і графіка здійснили солідний стрибок.

До недоліків можна віднести деякі глюки фізики. Наприклад, на одному завданні, де треба на фермі запаркувати 3 напівпричепи, на одному паркувально місці нерівна текстура, через що гра зараховує удар причепа, і, як наслідок, провал челенджа.

15. Прототип другого ЄТС

2012 рік став не менше врожайним. Знову реліз 2 ігор. Але яких! Scania Truck Driving Simulator концептуально є правильним продовженням T&T. Місії різноманітніші (є щось типу автошколи), а фірма Scania дала ліцензію на свої машини. Тепер можемо перейти до головного героя…

16. Новий король жанру.

Всі ці роки з моменту виходу Д2 (тобто трохи більше 10 років) тримала корону серед симуляторів далекобійника. Тут Ви можете вставити купу «але», і вони будуть справедливими. Так за старою традицією, корону ніхто в ті часи не відбирав. Це змінилося з релізом Euro Truck Simulator 2. Це просто розй@#. Ця гра стала монополістом жанру. І зробила це абсолютно заслужено. Рівень фізики, впроваджені геймплейні механіки не залишали сумнівів, що перед нами найкрщий представник жанру. Це була перша гра з моменту виходу перших 18 Сталевих коліс, в якій треба було наново вчитися їздити — фізика продовжила вектор, заданий попередніми двома іграми і вкупі з повноцінним відкритим світом вимагала якісно новго рівня компетенції, щоб втримати машину у смузі, не розбити, і не порушувати ПДР. Зручний навігатор дозволив нарешті не лазити до карти перед кожним перехрестям, а безперервно кайфувати від їзди. Автопарк спочатку був наполовину ліцензований, а з часом повністю. Великий вибір кастомізації, як технічної, так і візуальної. Менеджмент компанією став безпрецедентно комплексним та інтуїтивним. Гра постійно розвивається, виходять оновлення і DLC, які розширюють карту, тюнінг, типи вантажів. Графіка і фізика теж не стоять на місці. Єдиний недолік полягає у тому, що через безперервну модернізацію суттєво виросли системні вимоги, і, на відміну від попередників, ЄТС 2 на умовному калькуляторі не запуститься. Я можу довго хвалити гру, але навіщо? Краще один раз самому спробувати.

Гра заслужила народну любов. Навіть росіянські геймери пилять вбогі моди про свої відра і берізки в ЄТСі 2, а не в Д3. Хоча у них своя атмосфера. Доки увесь світ грає у другу частину, ті ж стараннями перекладачів на «общепонятний» уже шпілять у третю))) — «З вантажем по Європі 3».

Висновок простий: хто ще не грав, купуйте (або чекайте знижки і купуйте) та грайте.

17. Повернення на вмериканські хайвеї.

American Truck Simulator, котрий вийшов у 2016 році є, по суті, тим самим ЄТС 2, тільки в антуражі Сполучених Штатів. Цього виявилося цілком достатньо, щоб стати хорошою грою. Таким чином, у гравців є можливість власноруч оцінити різницю між професією далекобійника по обидва боки океану. Раніше це ускладнювалося, технічною різницею між іграми.

Одне трохи сумно, що ні обидві частини ЄТСа з обома аддонами, ні АТСа, так само як і Trucks & Trailers, Scania Truck Driving Simulator не вийшли у магазині GOG. Ці ігри достойні того, щоб закріпитися в історії відеоігрової індустрії.

18. Короткий підсумок. Автор задовбав.

SCS Software – це приклад успішного бізнесу, планування, живе втілення приказки про «тихіше їдеш — далі будеш». Вони не заснували жанр, але винайшли його сучасну форму. Без гучних анонсів, побивань у груди, але з реалістичним розрахунком і планомірністю вони завоювали ринок симуляторів далекобійника. ETS 2 уже втримує титул довше за Д2. Інші розробники здійснювали спробу посунути чемпіона, але безрезультатно. Успіх чехів заслужений, нам залишається тільки порадіти за них. З початком великої війни вони згорнули доповнення про російські території та підтримали Україну. Вони виявилися не лише хорошими розробниками, але і людьми.

На цьому все. Дякую за увагу. Якщо матеріал Вас зацікавив, то коментуйте, пишіть свою точку зору. Буде цікаво почитати Ваші міркування.