Розробник Майкл Ейлс показав доволі нестандартний експеримент. Він переніс DOOM у середовище створення друкованих плат. Проєкт отримав назву KiDOOM — поєднання назв KiCad, безплатного й відкритого ПЗ для схемотехнічного дизайну, та легендарного шутера DOOM 1993 року. У цій версії гра працює прямо у вікні редагування друкованої плати, де KiCad фактично виконує роль рендера. Сам рушій DOOM запускається окремим процесом, але вся візуалізація відбувається всередині EDA-програми.

Графіка KiDOOM виглядає незвично й одразу відсилає до епохи аркадних автоматів Atari Battlezone або до стилю Vectrex. Ейлс пішов далі й замінив класичних ворогів на умовні електронні компоненти: демони й зомбі представлені у вигляді корпусів QFP-64, а патрони — як дрібні SOT-3. Навіть вибухові бочки, факели та “мертві тіла” символізують компоненти у корпусі SOIC-8. В результаті отримуємо ігровий простір, який виглядає так, ніби його намалювали з неонових трас друкованої плати.

Найцікавіше, що кожен кадр KiDOOM є повноцінним проєктом друкованої плати, який теоретично можна виготовити. Замість звичайного скриншоту ви можете отримати фізичну плату — радше як сувенір, адже практичного застосування в неї немає, але сам факт додає грі нового рівня абсурдного шарму.

KiDOOM пропонує три режими візуалізації й шестистадійний ланцюжок етапів формування фінальної картинки. Ейлс пояснює, що рушій DOOM і так рахує геометрію як вектори, а трасування друкованої плати теж побудоване на векторних лініях. Тому для рендера вистачає 100–300 ліній на кадр замість 64 тис. пікселів — звідси й несподівано висока швидкість.

Розробник протестував KiDOOM на різних системах і отримав цілком придатну плавність. MacBook Pro на M1 видає приблизно 15-25 к/с, а конфігурація на Core i7 + RTX 3050 Ti — приблизно 18-28 к/с. Чи допоможе потужніше “залізо”, поки незрозуміло: можливі інші вузькі місця в рендері. Для охочих спробувати самостійно Ейлс описав настройки KiCad, без яких продуктивність падає у 2-5 разів.

KiDOOM — це не про комфортний геймплей, а про креативність і технічну цікавість. Проєкт демонструє, наскільки гнучкими можуть бути сучасні інструменти схемотехнічного дизайну й як далеко фанати здатні зайти, коли бажання експериментувати сильніше за здоровий глузд. Це ще одне нагадування, що класичний DOOM живе всюди, де є хоч трохи обчислювальної потужності — навіть у редакторі друкованих плат. Раніше DOOM вже запускали на на самій лише відеокарті, будильнику, зарядному пристрої, тесті на вагітність, мастурбаторі та навіть за допомогою кишкових бактерій.

Джерело: tomshardware