Протягом століть моторошні історії про блудні вогники на болотах та кладовищах непокоїли людей, сприяючи поширенню чуток та уявлень про те, що вони нібито збивають мандрівників зі шляху та являють собою щось надприродне.

Однак американські хіміки зі Стенфордського університету вважають, що знайшли значно простіше наукове пояснення цьому явищу. Вони стверджують, що блудні вогники насправді являють бульбашки з мерехтливими крихітними блискавками. Дослідження було проведене під керівництвом Юй Ся з Університету Цзянхань та Річарда Зара зі Стенфорда. 

Результати дослідження вказують на те, що крихітні електричні заряди (мікроблискавки) здатні запалити метан у звичайних умовах. У легендах блудні вогники часто пов’язують з болотами, що цілком логічно, адже саме там активно утворюється метан. Болота бідні на кисень, тому анаеробні мікроорганізми розкладають органіку на метан. Кислотне середовище сповільнює розкладання, дозволяючи накопичуватись торфу та утримувати газ. Цей газ на болотах легко спалахує, однак його важко запалити за низьких температур. Ще у 1776 Алессандро Вольта передбачив, що блискавка може бути іскрою. Дослідники нині вважають, що він мав рацію, але в набагато скромнішому і тоншому значенні. 

Для перевірки цього дослідники побудували резервуар з надрукованим на 3D-принтері соплом, через яке впорскували у воду мікробульбашки метану та повітря. Поки бульбашки підіймались і зіштовхувались одна з одною, високошвидкісні камери фіксували між ними слабкі спалахи світла — мікроблискавки. Фотодіод підтвердив, що спалахи відбувались навіть за використання виключно кисню. Це дозволяє припустити, що іскри виникають через різницю зарядів на межі розділу газ-рідина, а не через сам метан. 

Однак при додаванні метану дещо змінилось. Спалахи стали яскравішими, вода нагрілась, спектри випромінювання показали явні ознаки збудженого формальдегіду та гідроксильних радикалів — сполук, які виникають під час окиснення метану. Змінилось навіть повітря над резервуаром. Мас-спектрометрія показала зниження вмісту метану та кисню та зростання вмісту вуглекислого газу, що відповідає реакціям горіння за кімнатної температури. 

Протягом століть люди намагались зрозуміти значення подібних блудних вогників. Наприклад, в Шотландії їх називали “спункі”, у Японії — “хітодама”, що означало — душі померлих. У деяких частинах американського Півдня їх вважали кістками, що танцюють, або духами втрачених дітей. Мандрівники їх боялися, поети романтизували, а вчені ламали над ними голову. Раніше теорії пов’язували виникнення свічення з фосфіном, метаном або статичним розрядом, але жодна з них не могла повністю пояснити слабке, мерехтливе полум’я у вологому повітрі. 

Дослідники обережно відзначають, що не всі блудні вогні, що коли-небудь спостерігалися, були викликані мікроблискавками. Ці спалахи слабкі, рідкісні та відбуваються на масштабах менше за товщину людського волосся. 

 Результати дослідження опубліковані у журналі PNAS

Джерело: ZME Science