В умовах війни основним джерелом інформації для українців є інтернет. Саме тому втрата контролю над ним може призвести до різноманітних неприємних наслідків. Ми вже бачимо спроби росії створити нову інформаційну реальність на окупованих територіях. Якщо уявити, що окрім, наприклад, «хнр» там також виникне ще якийсь внутрішній інтернет-простір, контрольований російськими спецслужбами, то це вже буде справжнісінькою катастрофою. Як це виглядає на практиці, ми можемо побачити на прикладі «днр» і «лнр», де українське інформаційне поле було повністю заміщене російським.
Зміст
Як можна реалізувати відімкнення інтернету на практиці
Як показує практика, відімкнути інтернет у сучасних умовах не просто, а дуже просто. Для цього лише потрібне бажання та спеціальне обладнання. Усі технічні нюанси вже давно вирішені, а сама система успішно пройшла обкатку в реальних ситуаціях.
Ідея відключення інтернету не є чимось новим чи оригінальним. До такої практики вдавалися в білорусі та росії, де доступ до всесвітнього павутиння відключали під час масових вуличних протестів. В африканських країнах з авторитарними режимами доступ до інтернету блокували на час проведення виборів.
Тут слід відразу ж зазначити, що тотальне блокування мережі можливе за дотримання трьох основних умов:
- монополізації ринку точок обміну трафіком;
- державного регулювання та контролю інтернет-галузі;
- відімкнення інтернету в односторонньому порядку.
Програмно-апаратні комплекси (ПАК) для фільтрації трафіку постачаються компаніями Allot (ізраїльський розробник ПЗ. – Прим. ред.), Sandvine (американський виробник мережевого обладнання. – Прим. ред.) та Procera (американський виробник мережевого обладнання. – Прим. ред.).
Технологія DPI (Deep Packet Inspection), яку застосовують у таких системах, дозволяє розпізнавати вхідний і вихідний трафік соцмереж або сайтів. Завдяки DPI можна легко ідентифікувати різні інтернет-протоколи, а також повністю контролювати вміст, частоту та довжину пакетів даних. З допомогою DPI можна блокувати контент, що отримують через VPN-сервіси, та розпізнавати трафік різних соцмереж і месенджерів. При його виявленні система миттєво блокує або уповільнює роботу месенджерів, сайтів новин, соцмереж і VPN-сервісів.
У деяких країнах з тоталітарними режимами замість блокування окремих ресурсів створюють так званий внутрішній інтернет, або інтранет. Кінцевою метою таких ініціатив є тотальний контроль за обміном інформації, а також обмеження доступу до іноземних ЗМІ.
білорусь
Якщо раніше для обмеження доступу до мережі білоруська влада розсилала провайдерам списки неблагонадійних сайтів, то під час масових протестів у 2020 році вони застосували принципово нову технологію. Завдяки їй повністю заблокували доступ до всесвітньої мережі: не працювали соцмережі, пошукові системи, месенджери і навіть деякі держсайти.
Тоді ж громадська організація NetBlocks опублікувала відео, де демонструвала, як у режимі реального часу в білорусі зникає доступ до інтернету.
Як з’ясувалося пізніше, білоруська влада закупила у вже згаданої компанії Sandvine обладнання для фільтрації та блокування інтернет-трафіку. Частково ці обмеження вдавалося оминати з допомогою анонімайзерів (VPN або проксі-серверів) або браузера Tor.
Казахстан
Під час протестів у Кахазстані місцева влада також блокувала доступ до інтернету з допомогою DPI-технології. Але тоді вони використали обладнання ізраїльської компанії Allot. З його допомогою спочатку вимкнули мобільний, а потім і дротовий інтернет. Через це протестувальники не могли не лише обмінюватися повідомленнями, а й просто зайти до мережі. Досягти такого ефекту вдалося завдяки діям «Казахтелекому» та «Транстелекому» – провайдерів інтернет-послуг, кабельного телебачення та мобільного зв’язку.
росія
У квітні цього року російська влада планує повністю відімкнутися від глобального інтернету. Їхні представники стверджують, що таким чином вони намагаються захиститися від кібератак і контролювати доступ громадян до інформації. Нині в росії вже заблокували деякі ЗМІ, соціальні мережі та сервіси.
Найімовірніше, країна-окупант використовуватиме внутрішню мережу рунет (слово складається з доменного імені. ru та постфіксу net). Під час її створення російські інтернет-провайдери повинні будуть встановити спеціальну апаратуру від роскомнагляду. З її допомогою інтернет-регулятор зможе фільтрувати інтернет-трафік та блокувати доступ до заборонених ресурсів. Усі держсайти також мають перейти на російські DNS-сервери і відмовитися від іноземних хостингів.
Іран
На відміну від росії, Іран запустив національний інтернет ще в січні 2018 року. Щоб отримати доступ до місцевого інтранету, користувач має підписати договір з місцевим провайдером. Причому останній може будь-якої миті вимкнути доступ до нього на вимогу влади.
Північна Корея
Ще однією країною, яка тотально контролює доступ до інтернету, є КНДР. Kwangmyong – так називається місцева внутрішня мережа, користуватися якою можуть лише держоргани, науково-дослідні інститути й освітні установи. Зв’язуватися із зовнішнім світом електронною поштою тут дозволено лише вченим і державним чиновникам.
Останнім часом у Північній Кореї з’явилося кілька інтернет-кафе, але інтернет у них дуже повільний і дорогий.
Китай
Китай першим у світі навчився керувати інтернетом з допомогою Великого китайського фаєрволу (The Great Firewall of China). На його створення китайська влада витратила $800 млн. Система аналізує інтернет-трафік, що проходить через три міжнародні шлюзи – пекінський, шанхайський та гуанчжоуський. Великий китайський фаєрвол має свій «чорний список» сайтів, які блокуються по IP або URL. Система фільтрує не тільки інтернет-сервіси, а й пошукові запити (наприклад, «далай-лама», «права людини»), а також доступ до Twitter, Wikipedia, YouTube і Facebook.
У Китаї інтернет проходить дворівневу цензуру. Спочатку фільтрація трафіку відбувається при надходженні даних з міжнародних серверів, а потім місцеві провайдери додатково аналізують інформаційний потік усередині країни.
Охочі обійти Великий китайський фаєрвол можуть вводити IP-адреси замість URL, використовувати VPN, проксі-сервери або браузер Tor.
Наслідки відключення інтернету на окупованих територіях
Спробуємо уявити, яким чином окупанти можуть встановити повний контроль над інтернет-простором на тимчасово окупованих територіях.
Тут можливі два варіанти:
- Обмеження доступу до вибраних інтернет-ресурсів;
- Північнокорейський варіант, тобто відключення від всесвітньої мережі та створення інтранету.
Який саме з них використають, можна лише здогадуватись. Але в будь-якому разі для України це може обернутися частковою втратою контролю за своїм інформаційним простором. Що це означає? Усе дуже просто: не отримуючи об’єктивну інформацію про події в Україні та світі, наші громадяни опиняться в інформаційній блокаді. А це, зі свого боку, може призвести до того, що їхньою свідомістю можна буде легко маніпулювати.
Частково проблему можна було б вирішити, якби використовувати супутниковий інтернет Starlink. Але для цього потрібні комплекти спеціального обладнання в користувачів. А в умовах повної чи часткової окупації їхнє доставлення стає неможливим.
Якщо уявити найгірший варіант, при якому більша частина країни опиняється під окупантом, то реалізувати заміну або повне відключення інтернету може виявитися важкоздійсненним завданням. Річ у тім, що в Україні немає централізованого «вимикача», з допомогою якого можна було б відімкнути інтернет. Також на децентралізованій телекомунікаційній інфраструктурі не вдасться задіяти DPI-систему.
Єдина можливість для росії заблокувати доступ до інтернету полягає у фізичному знищенні ключових елементів інтернет-інфраструктури (наприклад, електромереж або дата-центрів). Крім цього, окупантам доведеться знищити вежі стільникового зв’язку та точки обміну трафіком. Але проблема в тому, що дистанційно це зробити неможливо та й деякі дата-центри фізично розташовані в ЄС.
Висновок
Підсумовуючи, можна сказати, що перспектива часткового чи повного відімкнення інтернету на окупованих територіях є абсолютно реальною. Уже зараз відповідним структурам необхідно продумати конкретні кроки для нейтралізації цієї загрози. Якщо цього не зробити зараз, то для нас це матиме катастрофічні наслідки.