Комікси вже дуже давно перестали бути просто набором історій із картинками. Сьогодні через комікси реалізують освітні проєкти, взаємодіють із суспільством і навіть використовують їх як пропаганду. Комікс-проєкт «Воля» теж не просто розповідає історії, а ще й ділиться подробицями боротьби за незалежність українського народу та сприяє зміцненню ідей України. Розповідаємо про нього нижче.
У світі альтернативної історії «Волі» Перша Світова війна не закінчилася 1918 року. Битви киплять у різних точках світу. І в цей час Українська Держава все одно примудряється розвиватися. Усе завдяки технологічному прогресу, військовим успіхам і розвитку промисловості. Однак у більшовиків свої жадібні плани на Українську Державу, тож їм необхідно дати гідну відсіч.
Насамперед «Воля» приваблює своїм сеттингом. В альтернативній історії коміксу домінівними напрямами стали стімпанк і дизель-панк. Тому воюють у коміксі не тільки за допомогою стандартної зброї, а й з використанням величезних броньованих дирижаблів, роботичних протезів і екзоскелетів. Виглядає все максимально пафосно.
Однак одними технологіями у «Волі» справа не обмежується. Персонажам тут також доводиться мати справу з окультними монстрами та злими духами. Автори в принципі зайвий раз не зациклюються на обмеженнях і шаблонах. Адже головне, щоб було цікаво.
Тому й місцева альтернативна історія не намагається надто сильно походити на історію справжню. Автори взяли знайомі імена, події та елементи, але вивернули їх на свій розсуд, щоб вони виглядали привабливо в контексті «Волі». Тому знайомі персонажі рівня Михайла Грушевського і Нестора Махно тут виглядають брутально, маскулінно і зухвало.
Утім, зовсім про справжню історію творці «Волі» не забули. У коміксах присутні сторінки, на яких у доступній формі розповідають про реальні історичні факти. Вони пов’язані з сюжетом коміксів, але загалом об’єднані лейтмотивом боротьби українців за незалежність. Сам автор проєкту В’ячеслав Бугайов зізнався, що ідея створення коміксу з’явилася через недостатню увагу ринку медіа до періоду Української Держави.
Загальна ідея «Волі» також стає зрозумілою досить швидко. Адже виданий перший том коміксу був у 2017 році, коли росія вже окупувала Крим і частково Донецьку та Луганську область. Тож «Воля» буквально починається з вказівки «повернути Крим», та й загальний поділ на чорне і біле тут досить очевидний.
Утім, автори ніби трохи все-таки намагаються показати козаків і українських воїнів не настільки однозначними персонажами. Але далі швидкоплинних натяків на одній сторінці подібне не заходить. Українці у «Волі» — мало не супергерої. Проте зайвих запитань не виникає, чому їх зобразили саме так. А на тлі 2022 року з подібним твердженням узагалі сперечатися не має сенсу.
Виділяється «Воля» і гарним стилем малюнка. Він тут яскравий і виразний, нагадує найкращі супергеройські комікси «нульових«. Звернути увагу на «Волю« варто хоча б через те, як вона виглядає.
Однак під час прочитання коміксу не позбутися думки, що все відбувається занадто швидко. Нові персонажі з’являються регулярно, події та контексти накладаються одна на одну. І в подібній метушні важко повноцінно зануритися в привабливий світ «Волі». Адже який сенс у цікавому дизайні чи місці, якщо вони зникнуть уже через сторінку?
У підсумку саме як сюжетний твір із продуманою драматургічною складовою «Воля» відчутно просідає. Якоюсь мірою комікс сприймається якісним, але все одно лише начерком свого фантастичного світу. Зміцненню цього відчуття сприяє і формат видання. У першому томі всього трохи понад 50 сторінок, то їх все одно поділили на три історії. Очевидно, що повноцінно захопити увагу читача в такі короткі терміни не вийде.
Тільки ось автори «Воля» прислухаються до побажань читачів і не бояться експериментів. Тому вже другий том вирізняється цілісною історією, міцнішим сюжетом і підвищеним у всьому рівнем якості.
А як видавництво The Will Production не зациклюється на всього лише одній серії та одному форматі. Автори видають найрізноманітніші твори, які об’єднує, мабуть, лише загальний художній стиль. Серед них є і вкрай цікаві роботи на кшталт «КіберКрая», у якому Павло Зібров розбирається з ворогами у всесвіті кіберпанку.
Навіть свою настільну гру «Воля» отримала. Вона відносно проста у своїх правилах, щоб можна було розібратися без кількох днів підготовки. Але своїх нюансів і комплексних моментів у ній вистачає, тож витратити час на вивчення правил усе-таки доведеться.
А окремо у світі «Волі» виділяється роман Ігоря Силівра «Воля: Спадок професора Пулюя». Це найсвіжіше доповнення у світі «Волі», яке розв’язує ключову проблему серії — загальну квапливість історії.
Усе завдяки формату книжки. Адже її 350 сторінок дають змогу і повноцінно персонажів з їхніми характерами описати, і інтригу створити, і час під щиросердечні розмови про високе приділити. Мова у «Спадщині професора Пулюя» не надто складна, але й зовсім підлітковою книжку не назвеш. Потенційно цікаво буде всім.
Автор книги Ігор Сілівра сам працює в жанрі альтернативної історії в декораціях України. Його робота «Цепелін до Києва» своїми особливостями дуже схожа на «Волю». Тому співпраця автора з проєктом за першого ж знайомства з представниками The Will Production стала виключно питанням часу.
Утім, у нюанси всесвіту «Волі» вам занурюватися не потрібно, щоб зрозуміти історію книги. Сілівра використовує лише нариси знайомих образів, щоб розповісти щось самобутнє. Сам автор також розповідав, що деяка хаотичність канонів коміксу створила йому труднощі під час написання. Тому йому довелося ретельно продумати й зіставити всі сюжетні моменти.
І результат виправдав себе. «Спадок професора Пулюя» — захоплива пригода, сповнена інтриг і відкриттів. Яка грамотно використовує світ коміксу і виводить його на новий рівень. І в якому, що для когось буде важливо, ідеї українського патріотизму не кричущі й помітні, а доволі лаконічні, але водночас так само доречні.
Автори називають «Волю» унікальним проєктом. З цим важко посперечатися, адже чогось подібного український ринок коміксів поки що запропонувати не може. У проєкту є свої недоліки, але загальний рівень якості в нього все одно вкрай високий. А як для незалежного проєкту — взагалі позамежний.
У The Will Production ще задосить ідей для майбутньої реалізації. У планах навіть екранізація «Волі». І якщо вона все-таки вийде, то цілком може стати одним із найпрестижніших українських проєктів. Адже гідний фундамент для цього є.
P.S. А ще «Воля» свого часу неабияк потріпала нерви пропагандистам кремля, що тішить окремо.