“Легенда” подається як спортивний горор, що намагається поєднати динаміку професійного спорту з елементами напруги. Фільм одразу привертає увагу трейлерами та жанровою заявкою, залишаючи питання, чи зможе він дійсно здивувати або налякати глядача. У центрі історії молодий спортсмен, а обіцянка несподіваних поворотів і драматичних моментів змушує зацікавлено чекати перегляду, навіть якщо жанр звучить трохи незвично.

“Легенда” / Him

Жанр спортивний горор
Режисер Джастін Тіппінг
У ролях Тайрік Візерс, Марлон Вейнс, та ін.
Прем’єра 18 вересня 2025 року, кінотеатри

Трейлери “Легенди” обіцяли щось свіже — спортивний горор, який поєднає адреналін великого спорту з психологічним напруженням і страхом. В очах глядача одразу спалахує цікавість: що станеться з молодим квотербеком, який після травми опиняється на межі між славою і провалом? Реальність професійного спорту тут подана як зона постійного ризику, де фізичні травми лише верхівка айсберга, а справжній тиск лягає на психіку, на відносини, на внутрішніх демонів, що не дають спокою навіть у тиші.

На словах це звучить багатообіцяльне, але перші хвилини фільму показують, що творці вирішили більше грати на ефектах, ніж на глибині. Скрімери і моменти боді-хорору починають з’являтися вже через десять хвилин, але замість того, щоб налякати чи викликати відчуття огиди, вони швидше дратують і виглядають як вставки без сенсу. Деколи це справді відчутно, ніби хтось просто вирішив “додати жаху”, не зважаючи на логіку сюжету.

Сучасні фільми жахів часто не знають, чим вони насправді хочуть бути. Іноді це суміш трилера, горору та психологічної драми, яка не працює повноцінно, і через це більшість сцен страху або напруги втрачає ефект. “Легенда” теж відчувається трохи розгубленою в цьому сенсі: жанрова амбіція є, але вона не завжди знаходить правильний баланс, і фільм частково стає скоріше експериментом, ніж завершеною історією спортивного горору.

Головний герой, якого грає Тайрік Візерс, виглядає переконливо: його страх, розгубленість, боротьба із собою відчутні, є моменти, коли глядач реально переймається його станом. Але проблема в тому, що на цьому вся психологічна глибина обривається. Марлон Вейнс у ролі зіркового ментора намагається додати авторитету та емоційної ваги, але його персонаж настільки плоский і банальний, що взаємодія з головним героєм не викликає очікуваної напруги чи симпатії. Моментами здається, що вони просто є у кадрі і все.

Музика підібрана так, щоб підсилювати атмосферу, хоча часом вона надто очікувана, і відчуття “великого жаху” не додає. Усе це створює правильний настрій, але не більше. Про жоден вау-ефект навіть не йдеться, а хотілось і потенціал для цього був і був шаленний.

Сюжет намагається донести метафору: ціна слави, жертви заради успіху, моральне і фізичне виснаження у професійному спорті. Але тут усе скочується в невпевнений треш: фінал, який міг би підкреслити головну думку, у підсумку здається поспішним і трохи смішним. Скрімери та елементи боді-хорору, які повинні були додати ваги, виглядають як штучні вставки, іноді притягнуті за вуха. Це вбиває будь-який емоційний ефект, який міг би залишитися після перегляду.

Коли бачиш ім’я Джордана Піла серед продюсерів, автоматично чекаєш на щось більше — глибину, несподівані ходи, справжнє психологічне напруження. Тут його вплив, мабуть, був мінімальний, або йому просто не було цікаво, бо відчуття “свіжості” і страху майже немає. Можливо, якби він був режисером, фільм отримав би зовсім інший темп і гостроту.

Ідея про ціну слави та тиск на спортсмена залишається лише на рівні задуму — реальної глибини немає, і сенс історії розмивається в морі передбачуваних сценарних рішень. Перегляд залишає відчуття недокрученості і жалю, що потенціал було згаяно. Техніка, актори, музика — усе на місці, але серце історії б’ється слабко.

Якщо очікувати справжнього спортивного горору, де напруга і психологія глибоко переплетені, “Легенда” не дає цього. Залишається відчуття, що у центрі стоїть ідея, яка могла б бути цікавою і актуальною, але реалізація робить фільм швидше середнім жахастиком з парою гідних моментів. І хоча перегляд часом не нудний, емоцій він не викликає жодних.