Усе, що вам потрібно знати про хімічну зброю та її вплив на людський організм

Застосування російськими військами фосфорних боєприпасів стало ще однією серйозною загрозою для життя та безпеки українських громадян. Про підступний характер цього різновиду озброєнь та наслідки його застосування розповідає хімік, токсиколог і судмедексперт Володимир Саркісян.

Що таке фосфорні бомби

Усі ми бачили жахливі фото і відео, на яких на фоні темного неба падав вогняний дощ. Саме тоді українська експертна спільнота вперше заговорила про фосфорні бомби.

Як і вакуумні та касетні бомби, фосфорні боєприпаси заборонені двома міжнародними документами — IV Гаазькою конвенцією від 1907 року та Женевською конвенцією від 1980 року. росія підписала й ратифікувала обидва документи, але не вважає за потрібне їх виконувати.

На сьогодні маємо вже декілька задокументованих фактів застосування росіянами фосфорної зброї: 1) 12 березня цього року ворожі війська застосували фосфорні боєприпаси у Попасній 2) 21 березня ними був атакований Краматорськ 3) 22 березня кілька таких бомб були скинуті на Київщині.

Отже, спробуємо розібратись у тому, з чим саме ми маємо справу й чому ця зброя є настільки небезпечною.

Розпочнемо із сухої теорії. Фосфор вельми поширений у природі елемент. Він здатний утворювати аж п’ять простих речовин, які називаються алотропами. Про одну з них здебільшого ви чули багато разів. Нам вона відома під назвою «червоний фосфор». Червоний фосфор широко використовується в піротехніці для виготовлення сигнальних ракет і димових шашок. Під час згоряння він утворює велику кількість білого диму схожого до дрібних кришталиків.

Іншим різновидом фосфору є так званий білий фосфор. Він легко займається під час контакту з повітрям, виділяючи шалену кількість теплової енергії (до 2,7 тисяч градусів). Саме білим фосфором і начинені більша частина запалювальних бомб, снарядів, мін та навіть, як це не дивно, ручних гранат.

Зона ураження фосфорної бомби сягає 150 метрів

Отже, що відбувається, коли вибухає фосфорна бомба? Очевидно білий фосфор, яким вона начинена, займається, а його розпечені краплинки розлітаються в різні боки. Водночас утворюється зона ураження до 150 метрів.

Крім краплинок, утворюється гарячий дим, який спричиняє опіки дихальних шляхів.

Якщо часточки фосфору потрапляють на шкіру, людина дістає важкі опіки. Найнеприємнішим є те, що медики, які спробують надати людині першу допомогу, теж можуть їх отримати.

Навіть після лікування таких опіків є загроза втрати працездатності або отримання інвалідності.

Що таке зарин

Іншою хімічною речовиною, про яку говорять останнім часом, є зарин. Уперше ми про неї почули у зв’язку з її ймовірним застосуванням у Маріуполі. За всіма ознаками оборонці «Азовсталі» зазнали уражень саме нею.

Чому саме зарин? Справа в тім, що зарин активно використовувався в нещодавніх збройних конфліктах, зокрема, у Сирії. Тоді росія, яка брала безпосередню участь у війні там, вивезла чималу кількість цієї речовини до себе на територію, де вона мала бути знищена. Судячи з усього, цього не сталося.

Отже, що таке зарин? Це хімічна речовина, яка має нервово-паралітичну дію. Які основні прояви ураження зарином? В енциклопедіях дають наступний перелік: «судоми, міоз (понадмірне звуження зіниць), блювота, слинотеча, задишка й кашель, спазми гортані та піноподібне мокротиння». На додачу до цього, людина може знепритомніти та бути повністю дезорієнтованою. Це викликається дуже сильним порушенням діяльності нервових закінчень. Саме тому зарин і називають нервово-паралітичною речовиною.

Але цим не обмежується набір неприємностей, пов’язаних з ураженням зарином. Найгіршим є те, що діяти він починає не відразу, а через 15–20 хвилин після потрапляння отрути до організму.

Тяжкі отруєння проявляються миттєво. Смерть настає впродовж 1–12 години (від ускладнень).

Одужання відбувається впродовж тижня — це якщо людина зазнала легкі отруєння. У важких випадках необхідно 4–6 тижнів та стільки ж реабілітації.

Найнебезпечніша хімічна зброя

Чи є у світі хімічна зброя, яка перевершує за ступенем небезпеки зарин? Звісно, що є. Зокрема, це його найближчі аналоги: табун, зоман, VX та сумнозвісний «Новичок» (А-230).

Будь-який контакт з цими речовинами може призвести до смертельного отруєння. Як і будь-яка інша хімічна зброя, вона вражає дихальні шляхи та шкіру.

Щоб убезпечити себе від цієї отрути, недостатньо одягнути лише протигаз. Від неї людина може захиститися лише завдяки спеціальному костюму хімзахисту (ЗЗК— загальновійськовий захисний комплект). Ці речовини дуже легко просочуються крізь звичайний одяг.

 Як вберегтися від хімічної зброї

Спробуємо розібратися у тому, як усі ці боєприпаси можуть застосовуватися під час війни. Звісно ж, з допомогою носіїв. Носіями можуть бути авіаційні бомби або крилаті та балістичні ракети.

Що робити, коли є загроза застосування фосфорних бомб або зарину? Найрозумніше, що можна зробити у цій ситуації, це сховатися у бомбосховищі. Але тут є один нюанс. Бомбосховища мають бути обладнані системами фільтрації повітря, доступом до питної води та мати мінімально необхідні системи індивідуального захисту (протигази).

На жаль, усіх забезпечити протигазами немає можливості. Та й для новонароджених або немовлят їх немає. Також немає сенсу заздалегідь вводити протиотрути. Антидоти до нервово-паралітичних отрут не мають тривалої дії. Натомість самі вони є доволі небезпечними для здоров’я, особливо, якщо їх приймають люди без медичної освіти. Їх також неможливо придбати в аптеках, але про всяк випадок, ми наведемо назви кількох із них: атропін, афін та будаксин.

Як захистити себе у власній оселі

Для цього потрібно вибрати безпечне місце за принципом «двох стін» і облаштувати його так, щоб ізолювати себе від притоку повітря ззовні. Це можна зробити з допомогою звичайного ущільнювача для вікон, який продається у господарчих крамницях. Насамперед їм треба ущільнити двері, які ведуть до цього місця. Крім цього, необхідно перевірити його на відсутність протягів.

У ньому постійно має бути запас їжі і питної води (із розрахунку на дві доби) та засоби зв’язку (мобільний телефон та радіоприймач на батарейках, налаштований на місцеву радіостанцію).

У разі хімічного нападу дізнатися про нього можна за спеціальним сигналом «хімічна небезпека». Це переривчасті гудки, сирена та повідомлення місцевої радіостанції. По радіо мають також повідомити про зони ураження, правила поведінки та безпечні шляхи евакуації.

Непоганим прихистком може стати автомобіль з герметичними вікнами, вимкненими двигуном та системами контролю клімату. В ньому можна пересидіти, принаймні, добу.

Якщо ви не маєте змоги покинути уражену зону самостійно, сповістіть про це на гарячу лінію ДСНС, поліції або міської адміністрації. Якщо жодного зв’язку у вас немає, виходити з укриття можна лише на третю добу після атаки.

Якщо ви потрапили в небезпечну зону, краще звернутися до лікарів

Що робити, якщо ви опинились у зоні ураження? Найперше зверніться з допомогою до співробітника ДСНС, поліцейського або військового.

Самостійно надавати собі або іншій особі домедичну допомогу є не лише неефективним, а іноді й небезпечним. Торкатися ураженої бойовою отрутою людини можна лише у засобах хімічного захисту. Найкращою допомогою для нього буде негайний виклик до неї рятувальників, медиків або поліції.

Варто пам’ятати, що жодні кустарно виготовлені засоби захисту, як-от маски, імпровізовані плащі, навіть респіратори будь-якого класу захисту є неефективними.

Не варто також намагатися самостійно, за запахом, кольором чи іншими ознаками, з’ясувати природу отруйної речовини. У будь-якому разі треба поводитися так, ніби атака відбулася найнебезпечнішою бойовою отрутою.

У сучасній війні хімзброя не є ефективною

Передбачити, чи справді російське командування вдасться до хімічної атаки, а чи це лише фантазії тамтешніх божевільних пропагандистів, дуже складно.

Так, хімічна зброя у наші часи давно не є ефективним засобом вирішення військової задачі. Але для залякування і спричинення страждань цивільним вона цілком придатна. Судячи з розгорнутої у російських ЗМІ істерії та демонстративної хімічної атаки на Маріуполь, вони обрали саме таку тактику.

Отруту можна визначити з допомогою експрес-тестів

Дійсно, наші оборонці в Маріуполі зазнали впливу якоїсь досі невстановленої хімічної речовини. Визначити її природу, з огляду на доступні наразі фрагментарні відомості, дуже важко.

Якщо брати до уваги симптоми і масштабність отруєнь, можна лише обережно припустити, що ця отрута не мала нервово-паралітичної або шкірно-наривної дії. Втім, це лише припущення.

Достовірно сказати про клас застосованої речовини і ідентифікувати її, тобто чи належить вона до бойових отруйних речовин, нескладно: в штатне спорядження мотопіхотних підрозділів входить так званий військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР), який визначає ці отрути з допомогою експрес-тестів.

Вочевидь, такої змоги у оборонців Маріуполя, які вже півтора місяця перебувають в оточенні, наразі немає. Сучасні ж лабораторні методи можуть виявити та ідентифікувати бойову отруту і через кілька місяців після її застосування. Причому це стосується не лише зарину чи іприту, а й тих отрут, які не входять у перелік заборонених. Наприклад, речовини подразної дії — так звані лакриматори або «поліцейські гази».

Деякі з нас вже мали справу з цими отрутами під час Революції Гідності. Вони не вважаються смертельно небезпечними, не призначені для завдавання смертельних уражень і належать до спецзасобів, а не зброї.

У високих дозах ці отрути також можуть становити небезпеку для життя, однак створити дійсно смертельні концентрації, навіть через бомбардування або обстріли вкрай важко. Втім, для терористів цього і не потрібно.