Обзоры Кино 13.10.2019 в 12:00 comment

Рецензія на художній фільм «Захар Беркут»

author avatar
https://secure.gravatar.com/avatar/a7ff5720c3154f43d346eda1622241d6?s=96&r=g&d=https://itc.ua/wp-content/uploads/2023/06/no-avatar.png *** https://secure.gravatar.com/avatar/a7ff5720c3154f43d346eda1622241d6?s=96&r=g&d=https://itc.ua/wp-content/uploads/2023/06/no-avatar.png *** https://itc.ua/wp-content/themes/ITC_6.0/images/no-avatar.svg

Друга екранізація псевдоісторичної повісті Івана Франка «Захар Беркут» (існує ще фільм 1971 р.) – найамбітніша та найдорожча стрічка часів Незалежності. Голлівудські актори на головних ролях, кошторис в 113,5 млн. грн. (30 млн. надано Держкіно), неабиякі плани просування фільму на західний ринок. «Захар Беркут» із самого початку знімався за голлівудськими стандартами і одразу англійською мовою. Він і виглядає як голлівудський фільм, але… є деякі нюанси.

4
Оценка ITC.ua
Плюсы: Участь голлівудських акторів, які дуже вдало впорались зі своїми ролями; вражаючі декорації та костюми; непогана постановка батальних сцен; висновок Франка, яким завершується фільм
Минусы: Фільм став занадто голлівудським, у ньому майже нема українського колориту; простий сюжет; завеликий хронометраж

«Захар Беркут»

Жанр історична драма
Режисери Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн
У ролях Роберт Патрік (Захар Беркут), Елісон Дуді (Рада), Томмі Фленаган (Тугар Вовк), Роккі Майєрс (Іван), Поппі Дрейтон (Мирослава), Алекс Макніколл (Максим), Олівер Тревена (Богун), Андрій Ісаєнко (Петро), Олег Волощенко (Гард), Цегмід Церенболд (Бурунда), Аян Отепберген (Нергуй), Віктор Жданов (Хорун), Єржан Нуримбет (Мерке), Аліна Коваленко (Росана), Даулет Абдігапаров (тисячник Кунг), Олег Стефан (Левко), Марина Кошкіна (Устя), Станіслав Лозовський (Сокіл) та ін.
Студія Kinorob, FILM.UA
Рік випуску 2019
Сайти Сайт, IMDb

Мабуть всі ще зі шкільних часів пам’ятають сюжет «Захара Беркута». 1241 р., монгольська навала на Русь, князі, зайняті сварками один з одним і неспроможні дати відсіч Орді (пройшло майже 800 років, а майже нічого не змінилося). Київ вже пав, але в маленької Тухлівської громади десь у Карпатах є інші важливі справи. Громада конфліктує з боярином Тугаром Вовком, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольчини. Крім того, в передгір’ях з’являється монгольське військо під командуванням Бурундая, побратима того самого Субудай-ба’атура, який знищив руські сили у битві на Калці. Монголи йдуть на Європу, тому їм потрібен прохід через Карпати, і імовірно це буде прохід саме через Тухлі.

Оригінальну повість Франка, написану, до речі, всього за півтора місяці на конкурс патріотичної української літератури, оголошений у 1882 р. львівським часописом «Зоря», переробляли сценаристи Ярослав Войцешек та Річард Ронат, які зберегли більшість подій та основний посил твору. Але вони додали в розповідь деяких нових героїв та нові сюжетні лінії і, ясна річ, трохи бойових сцен. Загалом вийшло дуже збалансовано… але дуже передбачувано. Не можу сказати, що повість Франка повна несподіваних сюжетних поворотів, але фільм «Захар Беркут» вийшов занадто вже середньостатистичним.

Так, у фільмі є прив’язка до Карпат та української історії, але.. це з таким же успіхом міг би бути фільм про протистояння піктів та римлян, романо-бриттів та саксів, греків та персів. Між іншим, про персів – у тухлівців є свій Фермопільський прохід, свій цар Леонід та свій Ефіальт. Зрозуміло, що Франко навмисно відсилає нас до подій давньогрецької історії та створює образ 300 карпатських спартанців, адже цей подвиг зрозумілий будь-кому. Але приберіть з «Захара Беркута» оберіг у вигляді беркута-тризуба та двоголову курку з татарських ярликів, і ви нізащо не вгадаєте, яка країна показана у фільмі. Це вікінги? Це скотти? Це іберійці? Чи взагалі якась фантазійна історія?

Свого часу ті самі слова ми казали в адресу іншого твору Film.ua Group – анімаційного фільму «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила». Занадто голлівудський, занадто схожий на всі інші мультфільми, занадто стандартний, що втратив, на жаль, частку української ідентичності. Так само і з «Захаром Беркутом». Від занадто орієнтується на західний прокат. Ні, якщо підходити до фільму тільки з точки зору зборів і прибутковості – орієнтація на прокат за кордоном єдина вірна. А «Захар Беркут», з його-то кошторисом, стовідсотково не окупиться в Україні, як і майже жоден із вітчизняних фільмів.

Як я вже казав, «Захар Беркут» із самого початку знімався для продажу за кордон. Для цього на допомогу талановитому українському режисеру Ахтему Сеітаблаєву («Кіборги» (2017), «Чужа молитва» (2017), «Хайтарма» (2012)) взяли мало кому відомого Джона Вінна, єдина повнометражна робота якого – провальна романтична комедія Screwed. Зрозуміло, англомовний режисер потрібен був, щоб спілкуватися з англомовними акторами. А їх у цьому фільму дуже багато.

Курс UX/UI дизайнер сайтів і застосунків з Alice K.
Курс від практикуючої UI/UX дизайнерки, після якого ви знатимете все про UI/UX дизайн .
Реєстрація на курс

Ясна річ, в першу чергу це «наше усе» Роберт T-1000 Патрік, який з роками став тільки фактурнішим. Він дуже вдало перевтілився у розумного й спокійного Захара Беркута. Його дружину Раду зіграла ірландська актриса Елісон Дуді, партнерка Харрісона Форда у Indiana Jones and the Last Crusade. У неї вийшла дуже переконлива українська жіночка. Образ Тугара Вовка втілив у життя шотландець Томмі Фленаган, знайомий нам по серіалу Sons of Anarchy. До речі, Фленаган знявся свого часу в Braveheart, з яким у «Захара Беркута» теж є деякі паралелі. У ролі старшого сина подружжя Беркутів, Івана, знявся Роккі Майєрс, який до цього з’являвся в епізодах деяких серіалів, а молодшого Максима зіграв Алекс Макніколл з The Society. По-правді кажучи, старший брат сподобався нам більше. У ролі Мирослави, дочки Тугара Вовка, знялась молода британська актриса Поппі Дрейтон, яку ви могли бачити в The Shannara Chronicles. Схоже, вона продовжує грати ту саму ельфійську принцесу, в будь-якому разі, з лука вона стріляє як справжній ельф. Мабуть, найбільш характерна роль дісталася британцю Оліверу Тревена, який перевтілився в Богуна, такий собі прототип майбутніх козаків-запорожців.

Будемо відверті. З початку вибір англомовних акторів на ролі карпатських мешканців здавався нам не дуже вдалим кроком, зараз можемо впевнено казати, що західні виконавці бездоганно вписалися в українську стрічку і зіграли дійсно гарно. Всі як один.

«Захар Беркут» знято з розмахом. Це помітно по великих декораціях, ретельно продуманих костюмах, масі дрібниць у кадрі, по постановці світла, по візуальних ефектах. І ясна річ, по батальних сценах. Бої у «Захарі Беркуті» дійсно не соромно дивитися. У них майже нема зайвої показності, сутички виглядають цілком природньо. Як маленькі бійки один на один, так і великі батальні сцени, як то обидва бої з монголами в ущелині. До слова, те урочище – певно, найбільша декорація, що була збудована в Україні, і вона дотепер стоїть на київській Троєщині.

«Захар Беркут» — трошки задовгий фільм. При хронометражі в 132 хв. деякі частини виглядають дещо затягнутими. Не можу сказати, що вам аж стане нудно, але, на мою думку, під час монтажу можна було агресивніше різати фільм.

Курс UX/UI дизайнер сайтів і застосунків з Alice K.
Курс від практикуючої UI/UX дизайнерки, після якого ви знатимете все про UI/UX дизайн .
Реєстрація на курс

Не треба сприймати «Захар Беркут» як історичну стрічку. Більшою мірою це епос, вигадка. Насправді монгольська кіннота пройшла крізь Карпати як крізь масло, затопив собою угорську рівнину. Сам князь Данило був змушений покинути Галич, а потім, у 1245 році, визнати себе васалом Золотої Орди. До речі, рік тому вийшов ще один фільм про монгольську навалу, більш історичний ніж «Захар Беркут» – «Король Данило» Тараса Химича. На жаль, та картина пройшла поза увагою глядачів. І це прикро, бо Химич знімає дійсно вражаючі історичні реконструкції, такі як «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941», «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939», «Хроніка Української Повстанської Армії 1942—1954» та «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919» (ці стрічки є у повному обсязі на YouTube каналі «Української Галицької Асамблеї»).

Закінчується «Захар Беркут», як і оригінальний твір Франка, промовою Захара, в якій голова громади Тухлі говорить про те, що не лише хитрість та зброя допомогли їм відстояти рідний край від загарбників, а єдність громади, плечі побратимів. Для того, щоби перемогти, не достатньо «просто перестать стрелять», треба єднати лави, треба точити списи, треба любити свою Вкраїну. Що ж, ми цілком згодні з класиком. Слава Україні!

P.S. Між іншим, «Захар Беркут» 1971 р. можна теж подивитися, стрічка є на YouTube. В коментарях, звісно, перепис школярів, які не здолали повість, але залюбки подивилися півторигодинний фільм.

P.P.S. Майже водночас із фільмом вийшов ніяк не пов’язаний із ним комікс «Захар Беркут: Легенда». Оголошено тиждень української класики, кількість «Захарів Беркутів» подвоюється.

Продолжается конкурс авторов ИТС. Напиши статью о развитии игр, гейминг и игровые девайсы и выигрывай профессиональный игровой руль Logitech G923 Racing Wheel, или одну из низкопрофильных игровых клавиатур Logitech G815 LIGHTSYNC RGB Mechanical Gaming Keyboard!

Вывод:

Найамбітніше українське кіно, на жаль, тільки-но дотягує до рівня середніх голлівудських стрічок


Loading comments...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: