Це інтерв’ю вперше опублікували у книжці Floppy Disk Fever The Curious Afterlives of Flexible Medium. А ми його взяли на сайті eyeondesign.aiga.org та переклали.
Том Перські, відомий як засновник американської компанії floppydisk.com, що займається продажем та переробленням дискет, каже, що він — останній, хто їх ще продає. Також компанія займається перероблюванням і продажем зламаних чи б/у дискет. Це дозволяє їй залишатись ключовим гравцем у невеликій, але все ще прибутковій ніші.
Ми зустрілись з Томом, коли готували рукопис книги, щоб поговорити про індустрію дискет, про нюанси ведення бізнесу і з’ясувати, що змінилось, а що залишилось незмінним.
Привіт, Томе! Хотіли б дізнатися більше про вашу компанію. Почнемо з питання, як ви отримали домен для floppydisks.com?
Це відбулось тоді, коли інтернет був ще не у всіх, десь у 1990 році. Одного разу зі мною зв’язались і запитали, чи не хочу я купити домен за 1000 доларів. Я обурився і сказав дружині, що не хочу мати нічого спільного з цим кіберзлочинцем. Але вона заплатила і так у компанії з’явилось доменне ім’я. Тоді це суперечило моїм принципам, але, на щастя, моя дружина набагато розумніша за мене.
Ви тоді вже продавали дискети?
Тоді я займався копіюванням дискет і навіть не думав, що колись продаватиму чисті дискети. У 1980-х та на початку 1990-х років це був дуже прибутковий бізнес. Лише через певний час я почав продавати порожні дискети: великі компанії скорочували їх виробництво і люди шукали альтернативу. А на той час мій бізнес на 90% був пов’язаний з копіюванням CD and DVD дисків. Зараз усе навпаки: 90% — це продаж порожніх дискет.
Як виник ваш бізнес?
Я працював податковим юристом у Вашингтоні. В якийсь момент почав співпрацювати з компанією з Каліфорнії, що займалась програмним забезпеченням та виконувала розрахунки податків. Я відмовився від своєї практики у Price Waterhouse та переїхав до Каліфорнії, де став співробітником маленької фірми Time Value Software.
Це було на початку 90-х. У мене не було жодного досвіду роботи з програмним забезпеченням, але я мав хороший досвід у роботі з податками. І я планував разом з програмістами розробити краще програмне забезпечення.
Там я пропрацював близько 10 років. Ми випустили кілька таких продуктів. У 90-х програмне забезпечення розповсюджувалося за допомогою 5,25- або 3,5-дюймових дисків. Одного разу ми уклали угоду з компанією, для якої нам треба було скопіювати сотні тисяч дисків. Ми залучили підрядників, але це було дорого, довго, і якість була не така вже й хороша. Тому ми вирішили купити власне обладнання для таких випадків. До того ж ми б могли самостійно копіювати наше програмне забезпечення для клієнтів.
Як ця компанія з програмного забезпечення стала займатись копіюванням?
Через специфіку роботи нашої компанії, ми використовували копіювальне обладнання лише раз на квартал. 89 днів поспіль машини простоювали, а потім за один день через них проходили тисячі дискет. У якийсь момент у мене виникла ідея додаткового заробітку: я почав використовувати ці машини для виконання замовлень інших людей.
Спочатку годину на день, потім дві, потім усі чотири і кінець-кінцем, найняв співробітників. Я фактично працював у двох компаніях: одна займалась програмним забезпеченням, друга — копіюванням програмного забезпечення. Закінчилось тим, що я створив floppydisks.com. Зараз у нас працює троє співробітників, і ми продовжуємо тиражувати CD і DVD, але більшу частину доходу отримуємо від продажу чистих дискет.
Чому стільки уваги до дискет? Чому б не працювати з іншими носіями?
Спочатку я думав, що ми працюватимемо тільки з дискетами, не з CD. Потім, коли ми зайнялись і ними, я казав, що ніколи не зв’язуватимусь з DVD. І от минуло кілька років, і я дублюю і DVD. Я просто стежу за тим, що хочуть клієнти.
Коли мене запитують: «Чому дискети?», у мене є проста відповідь. Усі вирішили, що ця ніша вмирає. Але оскільки у мене уже було обладнання, я вирішив залишатись тут. Кількість користувачів дискет з часом зменшилась, однак кількість виробників зменшувалась швидше. І таким чином ця ніша стала перспективною.
Скільки дискет у вас є на складі зараз?
Не так багато, як хотілося б, приблизно півмільйона. У нас є різні варіанти: 3,5-дюймові, 5,25-дюймові, 8-дюймові та деякі досить рідкісні. Також ми почали займатись переробленням дискет: люди надсилають старі дискети нам, а не викидають на звалище. Мене справді дивує, скільки ми їх отримуємо: інколи це 1000 дисків в день.
Який тип дискет має найбільший попит? А які найцінніші?
Найбільш популярна — стандартна чиста дискета розміром 3,5 дюйма 1,44 МБ. Я б сказав, що найціннішими зараз є дискети подвійної щільності 720 Кб. Звичайно, є спеціальні 8-дюймові, на які дуже малий попит і яких у нас дуже мало. Вони абсолютно незамінні. Те ж саме можна сказати про 5,25-дюймові з чотирикратною щільністю.
Ви згадали, що кількість компаній, які все ще постачають дискети, суттєво зменшилася. Чи залишилися ще хтось на цьому ринку?
Востаннє я придбав у виробника близько двох млн дискет десь 12 чи 10 років тому. Зараз ми фактично живемо коштом цього запасу. Інколи мені дуже щастить: пару років тому зателефонував хлопець і сказав: «У мого дідуся купа непотребу в гаражі, може, ви б його придбали?» Звичайно, я зацікавився.
Ми довго торгувались, але, врешті-решт, усі отримали бажане: він — порожній гараж і гроші, а я — близько 50 000 дискет. Іноді якась компанія прибирає на складі й раптово наштовхується на старі дискети. Вони знаходять мій сайт і продають їх мені. Таке все ще відбувається, тому я сподіваюсь залишатись у цьому бізнесі мінімум чотири роки.
Здається, що кількість дискет все-таки обмежена. Це проблема?
Одного разу я отримав запит із Нідерландів на півмільйона дискет, і мені довелося відмовити, бо стільки я не міг надати. Крім того, є ще одна проблема. У мене є багато клієнтів, які зі мною уже не перший рік.
Завдяки їм я розвивав бізнес, виплачував іпотеку, платив зарплату співробітникам. І я хочу допомагати їм і надалі, тому розпродати весь запас дискет — не надто гарна ідея. Але я не знаю, скільки коштують мої запаси зараз. 10 років тому я купував дискети по 8-12 центів за штуку, але за останні роки вони стали коштувати 1 доллар за штуку, а диски подвійної щільності 720 КБ навіть 2 долари. І важко передбачити, що буде далі.
Хто ваші основні клієнти?
Найбільше у моєму бізнесі зацікавлені люди з промисловості. Вони ж приносять найбільше грошей. Уявіть, що зараз 1990 рік, і ви будуєте якусь велику промислову установку. Ви розраховуєте, що вона прослужить 50 років, і ви хочете використовувати найкращі доступні технології. Тоді це була 3,5-дюймова дискета.
Візьмемо, наприклад, авіаційну галузь. Думаю, половині авіаційного парку у світі сьогодні понад 20 років, і вона все ще потребує дискети для авіоніки. Існує також медичне обладнання, для якого потрібні дискети. Але найбільшим замовником з усіх є, мабуть, вишивальний бізнес: це тисячі машин, для яких потрібні дискети.
А ще є промислові компанії, які використовують камери Sony Mavica для фотографування. Переважна більшість того, що я продаю, призначена для промислового використання. Але є і клієнти, які купують дискети для власного хобі.
Цікаво, якщо в попит на дискети все ще є, чому їх припинили випускати?
Люди схильні думати, що виробництво дискет схоже на виробництво CD і DVD. Якщо узагальнити, то, щоб виготовити CD чи DVD, потрібно лише залити пластик у велику машину та дістати готовий диск. Але виготовлення дискети значно складніше і вимагає більше зусиль. Раніше, коли попит був більший, був сенс це робити, але зараз він зменшився.
Крім того, з часом усі промислові машини, усі літаки, які все ще використовують дискети, замінять. Скажіть, чи хотів би хтось витратити $25 млн на обладнання фабрики, щоб перевірити, чи зможе він виготовити дискети, які ніхто не робив уже 25 років?
Ви з любов’ю говорите про дискети. Цікаво, що вони означають для вас?
Дискета — дуже досконалий, технічний, стабільний, добре захищений від хакерів спосіб отримати відносно невеликі обсяги даних. Я виріс у дні Sneakernet, і ми працювали з інформацією за допомогою дискет. У них є краса та елегантність. Я бачу, наскільки вони складні, і яким чудовим рішенням вони були для свого часу.
Я не колекціонер годинників, але в мене є такі друзі. На гарно виготовлений годинник приємно дивитись, навіть попри те, що він може бути менш надійним, ніж годинник за $19. Це як витвір мистецтва. Просто подумайте про людські зусилля, які були потрібні, щоб його створити. Те саме можна сказати та про дискету.
Ви використовуєте дискети поза офісом?
Мушу визнати, що ні. Але буває, що я беру їх додому. Люди надсилають нам диски, які вони знайшли у своїх ящиках. Вони більше не можуть їх відкрити, але хочуть отримати доступ до своєї старої адресної книги, докторської дисертації чи фотографій, які там є. Якщо у нас мало часу, я інколи переношу інформацію з цих дискет вдома, під час перегляду футболу. Інколи ми отримуємо дуже милі листи: нам дякують, що змогли побачити фото своєї покійної бабусі чи дітей. Це важливо для людей, тому ми цим займаємось.
Ви коли-небудь хвилювалися, що втратите дані під час процесу передачі?
Ми робимо все, що можемо. Заохочуємо людей зберігати свої дані різними способами. Дискети не призначені для тривалого зберігання, як і CD, DVD або USB-накопичувачі. Якщо у вас є важливі дані, їх не слід зберігати в одному місці.
Схоже, починається нова хвиля інтересу до ретро-медіа. Мені цікаво, чи ви спостерігаєте її ознаки?
Люди здебільшого купують диски для мистецьких проектів, а не для розповсюдження програмного забезпечення. Час від часу до мене звертаються компанії, що займаються іграми та хочуть перевидати якусь стару гру. До речі, часто дискети використовують як бейджі на конференціях: тоді ми можемо продавати цим людям ті дискети, що не підлягають переформатуванню. А це близько 30%: деякі з них можливо б і можна б було спробувати відформатувати, але у нас виникають сумніви щодо їх якості.
30% звучить як досить високий рівень відмов. Чи можете розказати щось про якість різних дискет?
Спочатку процес виробництва дискет був не ідеальним. Він значно покращився потім, коли їх почали виробляти мільярдами. А наприкінці епохи знову бачимо погіршення якості. Я б сказав, що найкращі дискети були зроблені між 1985 і 2000 роками. Якщо їх зберігали у нормальних умовах, то вони такі ж хороші, як і раніше. А половина дискет з останніх партій, які я купував у Китаї, виявилась поганою. Проблема в обладнанні: якщо це не популярний товар, ви не будете витрачати кошти на ремонт, простіше змиритись з 30% браку.
Як перевірити, чи придатні до використання диски, які ви продаєте?
Коли ми отримуємо диски, ми робимо копію та порівнюємо, перш ніж відправити клієнту. Якщо це спрацює у нас, то має спрацювати в інших людей. До речі, навіть у найкращі часи пів відсотка відмов не було чимось нечуваним. Якщо в середині 90-х ви купляли в магазині 50 штук, швидше за все, одна чи дві з них не працювали.
Чи виникала у вас спокуса продавати щось інше, не дискети?
Ні. Мені 72 роки, я працював податковим юристом, розробником програмного забезпечення та дублював CD/DVD. Хтось любить судоку, хтось кросворди. Я просто люблю вставати вранці, слухати запитання та намагатись розв’язувати проблеми. А мій бізнес — це пригода, яка мені подобаються.
Як ви вважаєте, чи є майбутнє у дискет?
Думаю, так, але вони не відродяться, як вініл. Людям подобаються програвачі й вони ще довго будуть сприйматись як дуже нішева і крута річ. А дискети більше схожі на друкарські машинки. Це колекційний предмет. Уявіть собі, як важко сьогодні було б виготовити нову друкарську машинку. Хоча деякі американські письменники кажуть, що можуть працювати тільки на друкарській машинці.
Думаю, з дискетами буде щось подібне. Ви не зможете їх замінити. Знаєте цей анекдот, де до батька приходить трирічка з дискетою в руці й каже: «Тату, тату, хтось зробив 3D-модель команди „зберегти“»?