Інтернет, який колись був простором для творчості, спільнот, субкультур і самовираження, поступово перетворюється на середовище, перенасичене ШІ-сміттям, алгоритмами залученості та мережами ботів, тож виникає природне питання: чи не знищив штучний інтелект той інтернет, який ми знали раніше?

Стрічки соціальних мереж на сьогодні дедалі більше заповнюються контентом, створеним штучним інтелектом: нескінченними ШІ-відео, фейковими новинами, вигаданими історичними кадрами, дивними “сенсаційними” тваринами та іншими продуктами так званого “AI brain rot“.

Коли виробляти контент стало настільки просто і дешево, його почали створювати у промислових масштабах, при цьому алгоритми платформ винагороджують не за правдивість і не якість, а лише залученість користувачів — перегляди, уподобайки “лайки”, коментарі та поширення.

У результаті якісний людський контент дедалі частіше губиться серед маси автоматично згенерованого інформаційного сміття.

Ми часто недооцінюємо, наскільки сучасний світ базується на неявній довірі до інформації, отриманої на відстані — обсяг реальності, який людина може безпосередньо спостерігати навколо себе, надзвичайно малий, тому решту ми пізнаємо через медіа — телефон, телевізор, радіо, інтернет.

Протягом десятиліть створити переконливу підробку було складно й дорого, але сьогодні фальшиві, але переконливі, фото, відео або голоси можна генерувати практично миттєво і майже безплатно.

Подумаймо, скільки важливих справ вирішується сьогодні телефоном або під час відеодзвінків, скільки кар’єр, репутацій чи стосунків було зруйновано через один запис або одне відео — тепер усе це можна правдоподібно підробити. І цілком імовірно, що такі підробки зможуть обдурити багатьох людей — можливо, навіть нас самих. У довгостроковій перспективі це може серйозно підірвати довіру, на якій тримається співпраця в сучасному суспільстві.

Особисто я давно навчився більше довіряти тому, що бачу в реальному житті, ніж тому, що бачу в інтернеті — навіть якщо це походить від тих самих людей. Реальна взаємодія — як люди ставляться одне до одного, до своїх близьких, до громади — має значно більшу вагу, ніж будь-який цифровий образ. Проблема полягає в тому, що інтернет часто змушує нас втрачати довіру навіть до тих, хто поруч із нами.

Це особливо прикро, якщо згадати ранні роки інтернету. У 1990-х він був простором відкриття світу, місцем, де люди з різних культур і спільнот могли спілкуватися, обмінюватися ідеями і творити разом. Соціальні мережі поступово змінили цю атмосферу.

Вони створили ілюзію близькості, сформували залежність від постійної онлайн-присутності і перетворили людські взаємини на ресурс для отримання прибутку.

Ще одна небезпека полягає в іншому парадоксі. Навіть якщо інтернет не буде повністю заповнений штучним контентом, люди можуть почати відкидати реальні докази, оголошуючи їх згенерованими ШІ.

Якщо раніше відео, що демонструвало несправедливість або корупцію, могло викликати суспільний резонанс, то тепер достатньо просто заявити, що це “фейк, створений штучним інтелектом”, ба більше, можна створити десятки схожих підробок, щоб остаточно розмити межу між правдою і вигадкою.

Я помічаю ці зміни навіть у навчанні. Коли я показую учням фотографії далеких країн або незвичайних природних явищ, їхня перша реакція часто — сказати, що це створено штучним інтелектом. Іноді доводиться переконувати їх, що певний водоспад справді існує або що гора справді виглядає саме так.

З одного боку, це добре: молодь вже розуміє, що до цифрового контенту потрібно ставитися критично, але з іншого боку, виникає небезпечна крайність — тотальна недовіра до будь-яких зображень і відео, адже наше розуміння світу завжди базувалося на певному базовому рівні довіри до реальності.

За останні кілька років помітив різке падіння якості онлайн-контенту — як людина допитлива, я раніше із задоволенням дивився відео про науку, історію чи природу, але тепер у більшості випадків нове відео виявляється продуктом автоматичної генерації: монотонний голос, стандартні стокові картинки та поверхневий текст, який повторює вже відомі речі.

Через це я дедалі частіше дивлюся лише ті канали, яким довіряю, але знайти їх серед величезної кількості автоматично створеного контенту стає дедалі важче.

Загалом ми, ймовірно, перебуваємо лише на початку переходу до нової версії інтернету, у якому значну частину спілкування можуть зайняти боти і системи штучного інтелекту. Для багатьох людей взаємодія з такими системами може навіть стати звичнішою, ніж спілкування з реальними людьми.

Такі системи створюються не для того, щоб формувати справжні спільноти. Їхня основна мета — утримувати увагу користувача та перетворювати її на прибуток.

Частково цієї проблеми можна уникнути, якщо свідомо обмежити використання соціальних мереж або відмовитися від нескінченних стрічок короткого контенту — користувачеві варто пам’ятати просту річ: у цифровій економіці саме людина є продуктом, і вона має право вирішити, чи хоче бути ним.

Історія вже знає подібні процеси. Наприклад, у 1980-х роках телебачення було простором творчих експериментів і незвичайних ідей, але згодом прагнення до прибутку витіснило більшість оригінального контенту, і ефір заповнили нескінченні стандартизовані шоу та серіали.

Інтернет, здається, повторює той самий шлях — але значно швидше і в масштабах усього світу. ШІ у соціальних мережах уже сьогодні здатний одночасно підривати критичне мислення, послаблювати когнітивні навички та знижувати здатність до тривалої концентрації.

Можливо, майбутнє буде своєрідною гібридною реальністю. Наше повсякденне життя залишатиметься реальним, але значна частина інформації про світ — те, що ми бачимо на екранах — може виявитися вигаданою або напіввигаданою. І кожна нова технологія генеративного штучного інтелекту ще більше наближає нас до такого сценарію.

Найбільш тривожним є те, що суспільство поки що не має чіткої відповіді на ці виклики, багато людей сприймають їх із байдужим оптимізмом: “якось упораємося”, але якщо згадати історію інтернету, стає очевидно, що більшість проблем, які виникли разом із ним — спам, дезінформація, боти, радикалізація та деградація онлайн-спілкування — досі не вирішені, тож з появою штучного інтелекту вони можуть лише загостритися.

Саме тому питання довіри, критичного мислення та відповідальності за інформацію стають сьогодні ключовими для майбутнього цифрового суспільства.

Кожна новина про генеративний ШІ — це крок до “теорії мертвого інтернету” та руйнування соціальних конструкцій. Але, зрештою, це робить когось надзвичайно багатими.

Наразі це не заклик до «неолуддизму» і погромів дата-ферм та офісів ШІ-компаній — ШІ на сьогодні вже є невіддільною частиною нашої реальності, тож нам потрібно навчитися жити разом з ним:

Формувати об’єктивну картину світу, розвиваючи критичне мислення та навички розрізнення фейкових фактів;
Повернутися до реальності, довіряючи тому, що ви бачите на власні очі — родині, громаді, особистому спілкуванню;
Пам’ятати про цифрову гігієну, адже практично всього цього можна уникнути, відмовившись від «думпскролінга» стрічок соціальних мереж (Instagram, TikTok, YouTube Shorts);
має бути свідомий вибір: ви — продукт для корпорацій, але ви можете вирішити ним не бути.

Дякую, що прочитали до кінця — можливо, ще це буде “голос волаючого у пустелі”, і не можна зупинити потяг. який мчить на повному ходу, але ми можемо мати власну думку щодо того, що відбувається навколо.

Подвійний конкурс від ITC та COMPX: “Автор місяця — весна 2026” та розіграш призів в телеграм-каналі. Беріть участь та вигравайте призи!