Величезний водяний шлейф, виявлений телескопом Джеймса Вебба на Енцеладі, простягається на 10 000 км – попри те, що діаметр самого супутника становить всього 500 км.

Енцелад – це 6-й за величиною супутник Сатурна та 19-й за розмірами супутник в Сонячній системі, який є дуже цікавою мішенню для дослідників через те, що містить глобальний резервуар солоної води, прихований під крижаною корою. Супутник викидає в космос частинки льоду, змішані з водяною парою та органічними сполуками, через гейзероподібні вулкани в ущелинах.

Однак телескопу Вебба вдалось зафіксувати цілий шлейф водяної пари, розміри якого у 20 разів перевищують розміри супутника, на якому він виник. За словами дослідників NASA, він виходить з регіону на південному полюсі Енцелада і простягається далеко за межі своєї початкової точки – на 10 000 км.

Цей потік цікавий і швидкістю, з якою виходить водяна пара – приблизно  300 літрів на секунду. За оцінками NASA, такий шлейф міг би наповнити басейн олімпійських розмірів всього за пару годин, тоді як садовому шлангу на Землі знадобилося б понад два тижні, щоб досягти такого ж результату.

Залишаючи поверхню Енцелада, шлейф прямує відносно швидкою орбітою супутника (приблизно 33 год), залишаючи за собою гало в формі бублика – поряд з «E-кільцем» Сатурна. Астрономи,  аналізуючи дані, зібрані інструментами Вебба, визначили, що приблизно 30% води, викинутої з Енцелада, залишається на орбіті навколо Сатурна – тоді як решта 70% наповнює водну систему планети.

Кільця Сатурна повільно розпадаються, а «крижаний дощ» з уламків, що потрапляє в атмосферу планети, нагріває її