Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Ми живемо в дуже дивні часи.
Колись давно, коли Всесвіт був молодим, а дерева були вищими, я побачив ноутбук на процесорі Intel 80286 (славетна двійка, ага). Це була величенька та досить важка цеглина розміром з енциклопедію, з маленьким екраном і дуже широкими рамками, гучна і некваплива.
Енциклопедія. Малюнок ілюстративний.
Якщо порівнювати з майже такими ж двійками, але десктопними, що були навколо мене, то ноутбук програвав всуху.
Десктоп на 286 був повільний? Цей ноутбук був повільніший. Десктоп весь час гудів? Звісно, бо тихі комп’ютери вигадають років через 15. І так, ноутбук був гучніший. Десктоп мав VGA-монітор на 16, дідько, кольорів та роздільну здатність 640х480? Ну, на цьому ноутбуці теж був якийсь там дисплей, неважливо.
Виглядав він якось так. Малюнок ілюстративний.
Я кілька годин поспіль щось запускав на цьому ноутбуці, скоріш за все chkdsk або навіть Norton Disk Doctor — це були суворі дев’яності, ми розважались як могли. І весь цей час ноутбук був дуже, дуже повільним.
Знаєте що? Це був пречудовий досвід.
Сама лише наявність такої штуки, як важкий і незручний, але все ж таки мобільний комп’ютер, допомогала зрозуміти, що існує щось за межами Death Track та GWBasic — тодішні програмісти звикли працювати в офісі або з дому, а Всесвіт був майже повністю аналоговим.
Ноутбук був потрібен, щоб, сидячи в першому класі конкорда на рейсі Лондон–Нью-Йорк, відкрити редактор і доробити доповідь, ну або глянути курс акцій — офлайн, звісно, жодного інтернету. Тобто, дуже дорогий та досить незручний інструмент для заробляння грошей.
А потім все пішло якось не так.
Ноутбуки стали популярними та дешевими. Настільки популярними, що коли людина казала «в мене дома є комп’ютер», то насправді майже завжди мала на увазі ноутбук. Настільки дешевими, щоб на них просто слухати музику, дивитися кіно та грати в іграшки. Ноутбук дозволяв робити майже те саме, що й десктоп, за одним «але»: неможливо було отримати характеристики десктопу за ті самі гроші.
Так, за умовну тисячу доларів можна було зібрати досить потужний десктоп у корпусі Codegen і блоком живлення того ж виробника, обрати процесор, обсяг пам’яті та навіть відеокарту, а потім навіть поміняти процесор, відеокарту, жорсткий диск, кулер, втикнути карту захоплення відео тощо. І навіть поміняти спалений блок живлення!
Що дозволяв зробити ноутбук? Нууу, наприклад, можна було додати пам’яті. Досить недовгий час була можливість міняти процесор, але потім з’явилися мобільні процесори в запаяних сокетах, і Celeron перетворився на вирок. І якщо щось траплялося з дисплеєм, то треба було або купувати новий ноутбук, або міняти матрицю за половину вартості нового ноутбуку.
А потім з’явились ігрові ноутбуки.
Ігровий ноутбук в уяві маркетолога. Малюнок ілюстративний.
Насправді ігровий ноутбук допомагає дізнатися, що фізика як наука — це історія переважно про те, як одні фізичні об’єкти чи явища нагрівають інші фізичні об’єкти і що з цього буває.
Щоб фізика ноутбука стала більш наочною і зрозумілою інтуїтивно, мені доведеться зайти здалеку.
Наприклад, майже забуті зараз лампи розжарювання — це тонка вольфрамова спіраль, на яку подавався струм. Спіраль грілася й світилася. Грілася так, що треба було використовувати вольфрам із температурою плавлення більш ніж 3000 градусів, щоб метал не капав на підлогу. Врешті-решт ця спіраль не витримувала і рвалася.
Тепер подивимося, що коїться в процесорі. На кремнієвий кристал (кремній дуже зручно виявився напівпровідником — Всесвіт безмежний у своїй мудрості) подається струм. Процесор починає щось там складати, ділити, p-n перехід, mov ax, bx, ну ви знаєте.
А ще він гріється. Дуже гріється. І ось це — проблема.
Коли чипи та процесори гріються, вони вже не можуть працювати в заданому режимі. Щоб трохи охолонути, вони тротлять, тобто скидають частоти.
Ця проблема вирішується, звісно ж, за допомогою відповідних систем охолодження. У найпростішому випадку (якщо ми говоримо про десктоп із його простором і модульністю) це буде боксовий кулер із маленьким вентилятором, що дуже швидко крутиться й здуває градуси з мідного або навіть алюмінієвого радіатора. Непоганий варіант, якщо ваша електроніка не дуже швидка та гаряча.
Невеличкий боксовий кулер для AMD Ryzen.
Але якщо справа йде про так звані ігрові конфігурації, все значно сумніше.
Трішки більший кулер.
На десктопі ви маєте змогу використовувати охолодження під будь-який гаманець та рівень вибагливості. Десь так я міркував, коли в моєму десктопі з’явилася RTX 3090.
Я помилявся.
Навіть кицька була в шоці.
Бісові діти з Micron зробили дуже швидку та дуже гарячу відеопам’ять GDDR6X. Їх братики, виробники відеокарти, забезпечили якесь охолодження з одного боку карти, а з іншого (так, на 3090 24 гігабайти розташовані з обох боків відеокарти) — ні. Знаєте відчуття, коли ти дивишся на температуру пам’яті відеокарти і бачиш 110 градусів?
Звісно, я знайшов на сайті Micron даташит, де запевняли, що 100+ градусів для GDDR6X — це нормальна робоча температура, але я вже надто довго в цьому бізнесі, щоб у таке вірити. Та й взагалі, тризначна температура в корпусі — ви серйозно?
Нормальні робочі температури на думку Micron.
Я ще не зрозумів, куди веде мене та кроляча нора.
Тож я викрутив усі наявні вентилятори на максимум, щоб відеокарта, зараза, захлинулась свіжим повітрям. Це її не вразило. Я зняв передню кришку з корпусу, щоб ніщо не заважало відеокарті захлинатися, але й це не допомогло. Я наліпив маленькі радіатори на бекплейт, щоб якось скинути температуру, але знову не вийшло. Почав міркувати, як поставити ще один вентилятор згори, аби він обдував усю цю пишноту. Потім порізав напругу і, відповідно, частоти. Коли температура стала більш-менш прийнятною, виникло питання, навіщо мені така 3090, яка не може працювати з продуктивністю, властивою для 3090?
Додайте до цього досить гарячий процесор від AMD. Він гарячий не тому, що до нього приклались інженери Micron, а з іншої сумної причини — маленький кристал не здатний швидко віддавати температуру на радіатор. Тобто, температура в моєму корпусі далека від оптимальної — це, м’яко кажучи. Одне гріє інше, ну, фізика, ви розумієте.
To make a long story short, за кілька місяців після початку цих пригод я став дуже гордим (і бідним) власником кастомної системи рідинного охолодження. І кондиціонера.
Це, врешті решт, допомогло.
Тут має бути мем із Таносом, але сльози застилають очі, не можу знайти.
Добре. Ось він.
Повертаючись до ноутбуків. На відміну від десктопа, ви майже не здатні впливати на температуру всередині корпусу.
Ігрові процесори й не менш ігрові відеокарти в ноутбуках генерують високі частоти і, як наслідок, провокують високі температури в замкнутому контурі. Тобто тут навіть не скажеш «треба докинути пару вентиляторів, щоб був струмінь свіжого повітря». Ну, сказати так можна, але додати ці вентилятори вже не так просто. І ця зворушлива перфорація на дні ноутбука не допоможе. Є франкенштейнові рішення на кшталт підставок із вентиляторами, але ми ж усе розуміємо.
Підставка під ноутбук із вентиляторами, RGB та, можливо, блекджеком і няшними кішкодівчинками. Малюнок ілюстративний.
Таким чином, температуру від досить жарких ігрових процесора та відеокарти відводить брусок міді, кілька теплотрубок і маленький гучний вентилятор. Розумієте, про що я?
У загальному випадку все це працює якось так: ґеймер завантажує іграшку, холодні (спочатку) процесор та ГПУ починають дуже швидко працювати, потім вони гріються, скидають частоти, гріються далі, ще скидають частоти, а потім ґеймер такий: «перепрошую, а де мої 60 FPS?»
І все це годинами… Ви ж не запускаєте ігрову сесію на десять хвилин?
Додайте до цього звичайний побутовий пил. По-перше, це діелектрик, який швидко набирає вологу з повітря і стає провідником. По-друге, це теплоізолятор. Треба чистити і продувати, а як це зробити із ноутбуком? Як його розібрати, щоб нічого не відірвати? А якщо він ще й на гарантії?
До речі, прямо зараз у сусідньому віконечку знайомий мені розповідає, як його ігровий ноутбук пережив теплову смерть і чекає чергу на ТермоПро, бо чип відеокарти відвалився через пил і, як наслідок, ту саму тризначну температуру в закритому контурі. Модний металевий корпус із супервідводом температур не допоміг, цифровий Всесвіт на паузі. Так буває.
Тактичний Комах для боротьби із пилом.
Десь ми не туди звернули у нашому розвитку.
Підсумовуючи, ми маємо не дуже приємну ситуацію, коли продуктивне залізо не в змозі працювати у потрібному режимі. Ігрові ноутбуки — це досить дивна річ, яка… ні, не погана, в жодному випадку. Але… не ігрова.
Парадоксально, проте насправді ігрові ноутбуки не є ігровими. Вони класнючі й потужні, але кілька годин поспіль катати вас із Kryx на Sol — не зможуть. Принаймні так, щоб вас це влаштовувало.
Хоча вони залишаються чудовим інструментом для праці. Величезний обсяг пам’яті, швидкий процесор, відеокарта з CUDA — все це ідеально для програмістів, графічних дизайнерів і взагалі праці в умовах, де десктоп неможливий.
Це не робить ноутбук гіршим за десктоп — вони просто різні. Але зусиллями маркетологів це не очевидно.
Як я й казав, ми живемо в дуже дивні часи.
Нові моделі ігрових ноутбуків MSI на базі RTX 40** серії з підтримкою DLSS 3.0 – для найвибагливіших геймерів. Ноутбуки серії Prestige та Modern – потужні помічники в роботі, навчанні та повсякденному користуванні.
Один з цих ігрових монстрів – MSI Crosshair C12V ти можеш виграти вже зараз, взявши участь в нашому конкурсі.
Бонус для читачів ITC.ua: знижка 5% у MOYO на будь-який ноутбук MSI за промокодом ITCMOYOITC.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
