Від зміни орбіт до знищення планет: що буде, якщо чорна діра з’явиться в Сонячній системі

Чорні діри — це не просто «космічні пилососи», як дехто вважає. Насправді їхній вплив на Сонячну систему залежить від багатьох чинників. Карина Фоггель, дослідниця зі Страсбурзького астрономічного центру даних, пояснює, що чорні діри — це лише дуже стиснута маса, а не руйнівна сила.

Якби чорна діра потрапила до нашої системи, головний вплив був би гравітаційним. Роберт МакНіз, фізик із Чиказького університету Лойоли, зазначає, що відомі нам чорні діри значно масивніші за Сонце. Їх поділяють на зоряні — від кількох до 100 мас Сонця, та надмасивні — мільйони чи мільярди сонячних мас.

Є також гіпотетичні мікроскопічні чорні діри, які могли б утворитися в прискорювачах частинок. За словами Фоггель, такі об’єкти випаровувалися б менш ніж за секунду, не завдаючи шкоди.

Деякі астрономи припускають, що гіпотетична Дев’ята планета може бути первісною чорною дірою. Однак її вплив на орбіти планет незначний.

Проходження масивної чорної діри через Сонячну систему могло б спричинити катастрофу. На відстані 100 астрономічних одиниць вона б змінила орбіти Урана, Нептуна та Плутона. Наближаючись до Землі, чорна діра могла б викликати зміну клімату або навіть знищити життя на планеті.

Утім, ймовірність такого сценарію надзвичайно мала. МакНіз порівнює це з ризиком зіткнення з астероїдом — останні численніші, тому шанси зустрічі вищі. Чорні діри ж — рідкісні об’єкти у Всесвіті.

Що таке чорна діра?

Чорна діра — це космічний об’єкт із надзвичайно потужним гравітаційним полем, яке не дозволяє навіть світлу вирватися за його межі. Ці загадкові утворення отримали свою назву через те, що вони не випромінюють світла і виглядають абсолютно чорними на тлі космосу. Термін «чорна діра» ввів у науковий обіг американський фізик Джон Арчибальд Вілер наприкінці 1967 року.

Процес формування чорної діри зазвичай починається, коли зоря, маса якої щонайменше у 20–25 разів перевищує масу Сонця, вичерпує своє ядерне паливо. Без внутрішнього тиску, який протидіє гравітації, зоря колапсує, утворюючи об’єкт настільки щільний, що навіть атоми не можуть протистояти колосальному тиску. Цей процес призводить до утворення сингулярності — точки з надзвичайно високою густиною матерії, оточеної горизонтом подій, за яким час і простір викривляються до невпізнанності.

Новий дім людства? Телескоп Джеймса Вебба виявив потенційно придатну для життя планету

Джерело: Livescience, Wikipedia