Група астрономів та дослідників з Тель-Авівського університету спостерігали за повторним потужним спалахом, що надіслала зірка, яку поглинала чорна діра. 

Майже ідентичний спалах, що отримав назву  AT 2022dbl, був помічений у тій самі області космосу два роки тому. Це перший підтверджений випадок, коли зірка пережила початковий контакт із надмасивною чорною дірою і повернулась для повторного контакту. 

Це ставить під сумнів усталене уявлення щодо приливних руйнувань і підвищує ймовірність того, що ці вражаючі спалахи можуть бути лише початком складнішого космічного процесу. Дослідженням керувала доктор Лідія Макрігіанні, колишня наукова співробітниця Тель-Авівського університету, яка нині працює в Університеті Ланкастера у Великій Британії, та професор Ієр Аркаві з кафедри астрофізики Тель-Авівського університету.

Як пояснюють дослідники, у центрі кожної великої галактики знаходиться чорна діра із масою, що в мільйони та мільйярди перевищує сонячну. Подібна надмасивна чорна діра існує у галактиці Чумацький шлях. За її відкриття фізики отримали Нобелівську премію у 2020 році. Однак досі до кінця не зрозуміло, як утворюються ці надмасивні чорні діри і як вони впливають на галактики, у яких знаходяться.

Чорна діра — це область простору, де гравітація настільки сильна, що навіть світло не може залишити її. Надмасивна чорна діра в центрі Чумацького Шляху була виявлена завдяки руху зірок у її околицях. Але в інших, більш далеких галактиках такий рух неможливо виявити.

Однак раз на 10 тис. —100 тис. років якась зірка підходить занадто близько до надмасивної чорної діри у центрі галактики і її розриває на частини під дією гравітації. Чорна діра поглинає половину зірки, а інша половина викидається назовні.

Речовина, яка падає на чорну діру, починає обертатись по колу, подібно до води, яка стікає у сток. Однак поблизу чорних дір швидкість обертання речовини наближається до швидкості світла, речовина нагрівається і яскраво випромінює. Подібна зірка може «висвітлювати» чорну діру протягом кількох тижнів або місяців, надаючи змогу астрономам вивчати цей процес.

Однак подібні спалахи почали вести себе не так, як очікувалось. Їхня яскравість та температура виявились значно нижчими за прогнозовані. Після приблизно 10 років спроб зрозуміти причину, AT 2022dbl, можливо, дає відповідь. Повторення спалаху майже через 2 роки свідчить, що принаймні перший спалах був результатом часткового руйнування зірки. При цьому більша її частина зберіглась і повторно зблизилась із чорною дірою. 

Якщо третього спалаху не відбудеться, то другий спалах міг призвести до повного руйнування зірки. Це означає, що часткові та повні руйнування виглядають практично однаково, як і передбачала дослідницька група професора Цві Пірана з Єврейського університету ще до відкриття.

Результати опубліковані у журналі The Astrophysical Journal Letters

Джерело: SciTechDaily