Історична драма «Віддана», екранізація роману «Фелікс Австрія» сучасної української письменниці Софії Андрухович, мабуть, один із найдорожчих і найдосконаліших костюмованих фільмів, знятих за час незалежності. Це романтична історія про Україну часів Австро-Угорщини, відносини з близькими, відданість та самоповагу.

Автори «Відданої» трохи схитрували з трейлером, після перегляду якого може виникнути враження, що фільм має деякий еротичний настрій, присвячений лесбійському коханню чи навіть складним поліаморним стосункам. Це не так. Взагалі-то це досить цнотлива історія про сестринські відносини служниці Стефанії Чорненько та її господині Адель Ангер-Сколик, яка відбувається у місті Станіславові (сьогодні Івано-Франківськ) у 1900 р.

Справа в тому, що Стефанія, або Стефа Чорненько, та Адель Ангер (у шлюбі Сколик) ще маленькими дівчатками одночасно, під час великої пожежі, втратили матерів та були виховані разом у домі доктора Ангера, батька Аделі. Дівчатка спали в одному ліжку, ходили в одну школу, разом відвідували вистави у театрі, але Стефа завжди залишалася служницею, й єдиною її метою було догоджати докторові Ангеру та Аделі. Дівчат, а згодом молодих панянок, пов’язували складні відносини – кипуча суміш прихильності, сестринської любові, ревнощів та заздрощів.

Роман «Фелікс Австрія» написаний від першої особи, це майже щоденник Стефи, якому вона довіряє свої заповітні думки. Це, з одного боку, полегшує справу кінематографістів, з іншого – ускладнює. Полегшує великою кількістю детальних описів Станиславова, його вулиць, крамничок, мешканців, сценок повсякденного міського життя, які бачить героїня – це майже готові інструкції до декораторів та сценаристів. І декоратори з радістю скористалися цим. Для зйомок фільму був побудований чималий шматок Станиславова, декілька вулиць, ринкова площа, тюрма та інші будівлі. І у першу чергу – унікальна вілла, яку Петро Сколик, чоловік Аделі, збудував для дружини. Все як у книжці – сходи, чудернацькі скульптури, дивна стеля з кольорового скла.

Особливо декоратори попрацювали над кухнею, де Стефа проводить багато часу. Відверто кажучи, «Віддана», мабуть, найбільш досконалий український фільм з точки зору роботи декораторів, костюмерів, майстрів по антуражу. В кожній сцені досить цікавих дрібничок, які пожвавлюють кадр, роблять його достовірним. Більш того, зважаючи на те, що їжа — досить важливий елемент роману «Фелікс Австрія», на знімальному майданчику «Відданої» працювала фудблогер, яка відповідала за приготування численних наїдків, що з’являються у кадрі. Рекомендуємо йти у кіно на повний шлунок, інакше недовго й слиною похлинутися.

Що ж до ускладнення, то велика кількість тексту від першої особи створює проблему. Передати всі ці думки Стефанії як її внутрішній голос було б хибним рішенням, тому сценаристи стрічки вимушені були лишити лише декілька закадрових коментарів Стефи. Це прикро, тому що у авторки «Фелікс Австрія» напрочуд гарна мова, здобрена численними галицькими діалектизмами. З іншого боку, деякі діалоги у фільмі виглядають занадто химерно, книжково — це добре з точки зору екранізації, але не дуже пасує художньому фільмові.

Якщо розглядати «Віддану» як екранізацію, то не можна проігнорувати майже бездоганний підбір акторів на головні ролі. Стефанія Чорненько, Адель Сколик, Петро Сколик, єврейський красень Велвеле, їмость Іванка – стовідсоткове влучання в образи. Фокусник Ернест Торн та отець Йосип – майже стовідсоткове. Єдиний, хто викликає питання, це малий Фелікс, але зрозуміло, що підібрати юного актора на роль хлопчика, більш схожого на чудернацького Прібожка з The Witcher 3 Wild Hunt, ніж на людину, було досить складно.

Головну героїню фільму, Стефу, зіграла польська акторка Маріанна Янушевич, і треба сказати, що вона чудово впоралась із цим образом, майже так і уявляєш собі Стефу, читаючи роман. І хоч Маріанна впоралася з українським текстом та за час зйомок вивчила українську настільки, що могла не тільки розуміти її, але й спілкуватися, акторку треба було переозвучити. Стефа у фільмі говорить голосом молодої української акторки з Тернополя Марії Стопнюк.

Обов’язково треба відзначити і саундтрек до фільму. По-перше, це титульна композиція «Вільна», яку виконав досить незвичайний дует із поп-діви Тіни Кароль та солістки рок-гурту The Hardkiss Юлії Саніної. Цікаво, що текст цієї пісні написала реп-співачка alyona alyona (Альона Савраненко). Кліп, знятий режисеркою фільму Христиною Сиволап, зібрав вже понад 3,6 млн. переглядів, це досить велика цифра для України. Ще одна пісня, яка звучить у стрічці, це композиція «Човен» гурту «Один в каное» на вірш Івана Франка у новому аранжуванні від Євгена Філатова, солісту гурту The Maneken.

І ще. Як і в іншій екранізації від Film.UA, «Захарі Беркуті», у «Відданої» чимало візуальних ефектів, над якими працювала київська студія Postmodern Digital, про яку ми вже писали. Фахівці студії оживили портрети на стінах будинку Аделі, Петра й Стефи, кулінарні рецепти Стефи, намалювали загальний вигляд міста Станиславів кінця XIX сторіччя, вдихнули життя у чудову сцену з линами. Непогана, враховуючи кошторис стрічки, робота.

Хоч «Віддана» — це в першу чергу жіноча, романтична історія, недарма ж режисер, продюсер та сценаристи стрічки жінки, я все ж можу порадити подивитися цей фільм глядачам обох статей. Це, як і чимось схожа з нею «Гуцулка Ксеня», дивовижний відбиток тих часів, коли хоч невелика частинка України жила спокійно та щасливо, переймаючись лише любовними драмами.

Дуже тішить, що на початку року на одному тижні вийшло відразу два досить непоганих українських фільми, комедія «Мої думки тихі» та драма «Віддана», які не соромно порадити друзям. Чекаємо продовження цього тренду.