Результати нещодавнього дослідження фахівця в області нейробіології Пітера Копполи з Кембридзського університету ставлять під сумнів наукові погляди на людську свідомість. 

У рамках дослідження Коппола провів огляд наукових матеріалів щодо людського мозку, зібраних за останні 100 років. Метою науковця була побудова ієрархічної структури людського мозку для визначення найбільш важливих для свідомості областей. 

Дослідник аналізував численні роботи з нейробіології, включно із екстремальними хірургічними дослідженнями на кішках та мавпах та впливом електричних імпульсів та магнітної стимуляції на мозок. За словами Копполи, отримані результати являють сукупність доказів, що кидають виклик популярним теоріям про свідомість. 

Свідомість зазвичай проявляється як безпосереднє усвідомлення почуттів, емоцій та переживань. Оскільки ми сприймаємо свідомість з погляду комфорту власного розуму, це так званий суб’єктивний феномен. Через це свідомість як концепцію вкрай важко вивчати, що призводить до надзвичайно хиткого розуміння цього феномена. 

Коппола зазначає, що теорії про свідомість умовно можна розділити на 4 конкурентні школи. Кожна з них зазвичай сходиться на думці, що принаймні якась частина неокортексу — зовнішнього шару мозку, вкритого складками, необхідна для функціонування свідомості. 

Дослідник вирішив перевірити це твердження. У власному дослідженні Коппола розділив людський мозок на 3 області: кору, підкірку та мозочок. Він хотів виявити зміни в одному чи в кількох з цих відділів та вивчити їхній вплив на свідомість. Нейробіолог знайшов докази того, що неокортекс не відіграє настільки важливої ролі у функціонуванні свідомості, як вважається. 

Деякі випадки, коли діти народжуються з відсутньою частиною неокортексу, не піддаються простому поясненню. За словами Копполи, згідно з медичними підручниками, такі люди мають постійно перебувати у вегетативному стані.

Однак нещодавні дослідження вказують, що ці пацієнти насправді знаходяться у свідомості та демонструють багато типових для дітей з повністю сформованим неокортексом ознак поведінки. Аналогічні результати спостерігались у дорослих тварин. 

Коппола підкреслює, що існує кілька можливих пояснень цього явища: або неокортекс, відносно нова частина нашої анатомії в ході еволюції, не потрібен для базової свідомості, або якщо людина народжується з неповноцінною корою, два інших регіони мозку вчаться компенсувати її.

Джерела: The Conversation; Futurism