Співробітники працюють за суперкомп’ютерами в Національному центрі суперкомп’ютерів у Цзінані, Китай / CNN

Поки Пекін вибудовує цифрову фортецю, невідомі хакери стверджують, що пробили в ній діру розміром у 10 петабайт. Якщо ці слова — правда, ми стали свідками найбільшого кіберпограбування в історії. Під ударом опинився Національний суперкомп’ютерний центр КНР, а разом з ним — понад 6000 клієнтів, від оборонних заводів до передових наукових лабораторій.

Масштаб витоку важко навіть уявити: це тисячі терабайт інформації, яка накопичувалася роками. Хакери натякають, що тепер у їхніх руках опинилися розробки в галузі ШІ, космічні програми та дані про національну оборону. Технічно викачати такий об’єм непомітно — майже неможливо, що ставить питання: чи не був це інсайд або результат критичної дірки в інфраструктурі, яку ігнорували місяцями. Для розуміння контексту, сучасні методи захисту суперкомп’ютерів зазвичай передбачають сегментацію даних, але тут, схоже, “винесли” все і одразу.

Будівля Національного суперкомп'ютерного центру в Тяньцзіні, Китай, 18 серпня 2015 року / CNN — *Будівля Національного суперкомп’ютерного центру в Тяньцзіні, Китай, 18 серпня 2015 року / CNN*

Для Китаю, який зараз перебуває в стані технологічної війни з Заходом, такий удар може стати фатальним. Інвестиції Пекіна у власні обчислювальні кластери мали забезпечити лідерство, а натомість стали джерелом потенційного компромату та втрачених секретів. Ситуація вже нагадує гостросюжетний трилер, де замість зброї — мережеві кабелі, а замість сховищ — масиви HDD.

2 листопада 2010 року співробітники проходять повз суперкомп’ютер Tianhe-1 у Національному центрі суперкомп’ютерних обчислень у Тяньцзіні, Китай / CNN

Офіційний Пекін тримає паузу, але ринок кібербезпеки вже лихоманить. Якщо хоча б частина з 10 петабайт потрапить у вільний доступ, це спровокує ланцюгову реакцію по всьому світу — від перегляду надійності Big Data сховищ до зміни протоколів доступу в державних структурах багатьох країн. Поки хакери хизуються своєю здобиччю, світу залишається чекати на докази, які можуть змінити уявлення про те, наскільки насправді захищені “цифрові мізки” наддержав.