Чим тепліше на вулиці, тим гостріше відчуваються новини, адже з кожного каналу лунає слово «контрнаступ». Дедалі більше з’являється повідомлень про пожежі на російських підприємствах, а літній сезон в Криму може стати особливо спекотним для ворога. Сьогодні ми розповімо про особливу розробку української зброї — БФРК «Сапсан». Вона може зробити багато «бавовни» і лякала росіян ще на етапі свого створення.
Історія БФРК «Сапсан»
Багатофункціональний ракетний комплекс «Сапсан» – багатостраждальна розробка двох українських підприємств КБ «Південне» та Південмашу. Необхідність створення власної ракетної системи постала у 2006 році. Ідея полягала у поєднанні параметрів тактичного ракетного комплексу та реактивної системи залпового вогню. Нова розробка мала замінювати радянську «Точку-У», при цьому дати поштовх для заміни трьом РСЗВ «Град», «Ураган» та «Смерч».
Розробники ставили за мету переозброїти українське військо, поставивши різні системи на уніфіковане шасі та зменшивши залежність від імпортних деталей. А головне – Україна повинна була отримати сучасну систему з великою дальністю дії.
БФРК «Сапсан» ще можна знайти під назвою «Грім-2», що одразу пояснює важку та кількаступеневу історію цієї системи. Якщо коротко – «Сапсан» є комплексом для озброєння ЗСУ, «Грім-2» призначений для експорту. Окрім різниці в назві, ці системи різні за дальністю дії, адже у Сапсана вона становить до 500 км, а у «Грім-2» – не більше 280 км (допустима межа 300 км для експорту ракетних систем).
Експортна версія «Грому» (англійською називається ОТРК «RAAD-2») призначалась для Саудівської Аравії. Країна профінансувала затяжний проєкт, однак у 2017 році фінансування припинилося, хоча на 2019 рік були заплановані випробування комплексу. До слова у 2018 році один з Сапсанів проїхався Хрещатиком під час параду до Дня Незалежності. 
«Сапсан» також постійно з’являвся на оборонних виставках. Розробники демонстрували макетну конструкцію комплексу та розповідали про унікальні системи навігації, які забезпечували точність попадання ракет з похибкою у 2 м.
Речник Командування Повітряних Сил Юрій Ігнат, коментуючи відсутність цієї системи на озброєнні, зазначив, що наявність достатньої кількості ракет для Сапсана могла б взагалі запобігти початку бойових дій. Він наголошує що ця система є потужною зброєю стримування, яка могла б знищувати Іскандери, авіацію ворога ще на його території та багато російських військових об’єктів. Така оцінка Сапсана пояснює, чому проросійські політики так наполегливо перешкоджали його розробці.
У 2013 році за часів роботи Міністра оборони України Павла Лебедєва, якого розшукують за підозрою у державній зраді, розробка комплексу «Сапсан» була припинена. В українських ЗМІ навіть з’являлася інформація про затримання одного з працівника “КБ Південне”, який за словами правоохоронців передавав дані про розробку росіянам.
За рік і п’ять днів до початку повномасштабного вторгнення заступник Міністра оборони України в інтерв’ю зазначив про погодження створення першої дослідної батареї комплексу. І у тому ж 2021 році сам Міністр оборони України Андрій Таран, зазначав, що “ступінь готовності всього проєкту перевищує 80%. За словами очільника Міністерства, розробка ОТРК Сапсан мала найвищий пріоритет. 
Якщо користуватися офіційними даними, то невпевнено можна побачити, що світ отримав лише одну чи дві експортні версії з боєкомплектом на 12 ракет. Їх придбала Саудівська Аравія. Про закінчення роботи над «Сапсаном» з дальністю 500 км, офіційних заяв немає, як і про його випробування.
А якщо користуватися неофіційними даними, то відчуваєш себе фанатом серіалу, фінал якого придумують глядачі в коментарях. Сапсан стріляв по аеродрому в Саках, маскувався під «Точку-У», був повернутий з Саудівської Аравії за запитом Сполучених Штатів. І це не фантазії українських журналістів – одне ізраїльське ЗМІ, користуючись власними джерелами, повідомляло про отримання Києвом ракет із дальністю до 500 км.
Правдивість цієї інформації можна ставити під сумнів, а сама правда точно стане відомою лише після Перемоги. За офіційними заявами Генштабу аеродроми в Криму вибухають через недопалки та порушення техніки безпеки.
Конструкція БФРК «Сапсан»
З огляду відсутньої офіційної інформації, технічні характеристики системи будуються на тих, що демонструвалися розробниками на презентаціях і в інженерних проєктах. Основна перевага комплексу — можливість використання трьох типів ракет: одноступеневої балістичної, зенітної з дальнім радіусом дії та протикорабельної середнього радіуса дії.
Призначення комплексу — ураження поодиноких і групових нерухомих цілей. Маса бойової частини одноступеневої балістичної ракети становила 480 кг і могла виготовлятися за моноблочною (осколково-фугасний тип) або касетною схемою.
Орієнтовна площа ураження ракетою становить 10 000 м² (для осколково-фугасного типу), а її перехоплення вкрай складне завдяки падінню з кутом 80-90 градусів на швидкості 1300 м/с. Двигун ракети твердопаливний. Процес підготовки ракети до пуску може займати від 5 до 20 хвилин залежно від вогневої позиції та готовності екіпажу.
Бортова система управління ракетою мала бути інерційною, оснащеною системами навігації та наведення різних типів. На виставках були продемонстровані готові головки самонаведення. Вони поєднували радіолокаційні та оптичні засоби, з використанням зображень місцевості та спеціалізованого програмного забезпечення для їх обробки.
Оптичний шукач працював би за принципом порівняння місцевості із зображеннями з бібліотеки, яка завантажена в шукач під час підготовки до запуску. Бібліотека складається з цифрових карт, складені з аеро- та супутникових знімків ворожої території. Подібний режим наведення використовується в сучасних крилатих ракетах.
Щодо шасі, то у планах виробників було використання вантажівки підвищеної прохідності з колісною формулою 10х10 з необхідним екіпажем для обслуговування з трьох осіб. Макет шасі готувало харківське підприємство. Пуск ракет мав здійснюватися на мінометній основі з використанням обладнання для автономної підготовки до пуску. Всього шасі містило 2 пускові контейнери, маса конфігурації з балістичними ракетами за вагою досягала близько 38 тонн. Установка могла розвивати швидкість на дорозі до 70 км/год.
З огляду на тривалий період розробки, повідомлялося, що заплановане шасі буде замінено на уніфіковану іноземну платформу, яка має впроваджуватися як основа для всіх ракетних військ. Іноземним шасі могла стати TATRA чеського виробництва, яка вже використовувалася для модернізації РСЗВ «Ураган». Модернізована версія системи отримала назву РСЗВ «Буревій».
За планами виробника система має складатися з транспортно-пускової установки, ракет, мобільного командно-управлінського пункту, транспортно-завантажувальної машини з пусковою коробкою ракет, мобільних електросилових установок та апаратури управління системою.
Сценарії використання БФРК «Сапсан»
Якби ракетні війська України мали б на озброєнні готовий до бойових дій«Сапсан», то ми б могли уразити розташовані у глибині території противника: ракетні батареї, літаки та гелікоптери на землі, артилерійські гармати та РСЗВ, засоби протиповітряної та протиракетної оборони, центри командування та зв’язку, об’єкти критичної інфраструктури.
Навіть з дальністю 280 км ракетна установка могла б знищити бази окупантів в Севастополі та Кримській міст, як логістичний ланцюг до материкової росії.
Проєкт «Сапсан» є прикладом того, як протягом тривалого часу, Україні не давали створювати міцну та ефективну оборону. Історії зі шпигунами, кремлівськими агентами у вищих щаблях влади, численними перешкоджаннями в розробках українських інженерів – це все історія «Сапсана».
Комплекс навіть на теоретичному етапі створення, у вигляді ескізів на папері лякав росіян тим, що міг би стати потужним і надійним щитом для держави. Але водночас він доводить, який потенціал має наша «оборонка» та які таланти приховуються на математичних факультетах українських університетів. А також Сапсан є оптимальним варіантом для неядерної зброї, яка може виступати ефективним засобом стримування.
Наразі історія Сапсана саме така – з безліччю питань і рішень, які залишилися у документах конструкторських бюро. Але знаєте, як зараз часто буває – Артемівськ вагнерівцями захоплюється кілька разів на добу, а от Бахмут дотепер стоїть під українським прапором. Тому, можливо, «Сапсан» не встигли випробувати, але десь в українських степах стоїть Грім і чекає наказу кинути черговий недопалок по центру Керченського моста.