Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
У різдвяно-новорічний період студія Marvel вирішила зробити подарунок своїм відданим шанувальникам у вигляді продовження анімаційного серіалу «Що якби…?», який перевертає з ніг на голову звичний стан речей у «Кіновсесвіті Marvel» одним єдиним питанням. Чи вийшло здивувати глядачів цього разу і чи вартує перегляду другий сезон?
Свій початок однойменна серія коміксів веде ще з кінця 70-х рр. минулого століття, вже тоді всесвіт Marvel розрісся до гігантських масштабів. І в цій пісочниці вже можна було «гратися» змінами ролей чи просто створювати фанфіки у чистому вигляді. Тут видавництво трохи випередило час, самостійно зайшовши у царину фанатської творчості. І питання були різні: від «Що якби Людина-павук приєднався до Фантастичної Четвірки?» до «Що якби Тор зустрівся з Конаном-Варваром?». Це, звичайно, займало опосередковане місце і не вважалося за канон, тому руки авторів тут були розв’язані. І по нині цифрові та друковані ван-шоти виходять у світ.
Така ж вдала доля спіткала і анімаційну серію, що отримала своє продовження після впевненого старту та теплого прийому глядачів. Окремим рядком хочеться сказати про візуальну складову серіалу, яка виконана у техніці сел-шейдинг. Виглядає незвично, але враження залишає напрочуд приємне.
Контурне тонування, також цел-шейдинг, сел-шейдинг, тун-шейдинг (англ. Cel-shading, Toon-shading) — різновид нефотореалістичної техніки рендерингу, що має на меті створити враження, ніби комп’ютерна графіка була намальована від руки. Техніка часто використовується для імітації стилю малювання, що використовується в коміксах або мультфільмах.
Джерело: Wikipedia
А нам час рушати. Поїхали!
«ЩО ЯКБИ… НЕБУЛА ПРИЄДНАЛАСЬ ДО КОРПУСУ НОВА?»
Перша серія зустрічає нас у сетингу фільму «Той, хто біжить по лезу»: кіберпанк, щоправда, без Кіану Рівзу, але з нотками неонуарного детективу. В експозиції та зав’язці сюжету автори дійсно непогано інтегрують головну героїню в нові умови свого життя-буття. Головне питання епізоду не викликає особливого інтересу, але візуальний «зовнішній фасад» заохочує до перегляду. Все «ламається» у кульмінації та розв’язці, де має місце вже звичний, типовий Marvel. Тут більше вже саме від «Вартових галактики». У підсумку ми і отримуємо нову ітерацію відомої команди безтурботних довбограїв. Можливо додатковий бал у скарбничку принесе розширена роль Говарда-Качура, у якого тут загалом все преКРЯчно!
«ЩО ЯКБИ… ПІТЕР КВІЛЛ НАПАВ НА МЕСНИКІВ?»
Другий епізод також є певним референсом у бік доволі відомої кінострічки «День, коли Земля зупинилась». І він виявився більш цікавим, аніж попередній. В даній реальності Йонду Удонта був менш емпатичним і жалісливим до Зоряного Лорда, тож той відправився не на зустріч космічним піратським пригодам, а до свого батька – живої планети Его, який використовує його в якості вершника Апокаліпсису для експансії на нові планети. Екшен-сцени радують око, а новий персонаж Голіаф може позмагатися з оригінальною Людино-муравою Генком Пімом у питанні «Хто більший?». Конфлікт батьків та дітей тут як лейтмотив, але при такому хронометражі годі й сподіватися на щось глибоке, а не поверхневе. А врятував усіх олдскульний касетний плеєр та прийом, яким завжди користуються на телеканалі CW: перебалакай антагоніста і змусь його обрати сторону добра. Старі сенси не вмирають, коли народжуються нові!
«ЩО ЯКБИ… ХЕППІ ХОГАН ВРЯТУВАВ РІЗДВО?»
А тепер трішки різдвяного «Львівського» вайбу. Уклін франшизі «Міцний горішок», причому з прямим відсиланням на неї у діалогах. Сюжет тут для «ґалки», але нам дають подивитися на альтер-его Хеппі Хогана, який дізнається чи фіолетовий колір йому до лиця. Джон Макклейн поставив би вподобайку цьому епізоді, який особливо ні на що і не претендує, а просто намагається вас розважити. Є пару непоганих жартів про ШІ, до речі. Джастін Хаммер знову затанцює свій фірмовий танок на майдані Конґо і намагатиметься помститися Тоні Старку, а Месники спробують себе в ролі Санти та його помічників. І, звичайно, не можу не згадати омаж на культову сцену з фільму «Подарунок на Різдво» із Залізним Арні. Класика.
«ЩО ЯКБИ… ЗАЛІЗНА ЛЮДИНА ВРІЗАЛАСЯ В ҐРАНДМАЙСТРА?»
На Сакаар у нас дорога. Епізод-вигнанець, якому не знайшлося місце у першому сезоні дебютую тут. Точніше його маленький шматочок нам показали, а тепер демонструють вже всю історію. В ній ні, гігантського зеленого гладіатора, ні бога Грому ми не зустрінемо, проте Ґросмайстер улесливо запросить Тоні Старка бути гостем на… «колісничних» перегонах. Непоганий меш-ап найбільш егоцентричних нарцисів «Кіновсесвіту Marvel» в одному кадрі. Хімія між ними відчувається, а взаємні словесні перепалки-кепкувалки не дають засумувати. Тут багато запозичень із «Тор: Раґнарок»: є і вдалі моменти, а є просто відвертий крінж. Взагалі ця серія не викликає особливого інтересу, до того ж фінал із фатальним виходом на «уклін» до Таноса у виконанні Гамори та Старка виглядає неоднозначно, але хоча б не суперечить тому, що показали в першому сезоні: а саме знищення Рукавиці нескінченності цим дуетом. Сумна доля зрештою спіткала і Шаленого Титана.
«ЩО ЯКБИ… КАПІТАНКА КАРТЕР БОРОЛАСЯ З ҐІДРОЮ?»
Ось власне і повернення однієї з зірок першого сезону – капітанки Пеггі Картер. Сам Спостерігач радіє її появі, по-дружньому вітаючи. Згадуючи той епічний фінал у першому сезоні, то власне і є за що дякувати. Але тут історія більш камерна. І особиста. На обрії вже вимальовується Стів Роджерс, який знову «розіб’є» серце героїчній дівчині. Я навіть бува подумав, що автори сміливо вирішили нам показати відносини між Чорною Вдовою та Пеггі як щось більше, але напевно таки здалося. Чи ні? А ось присутність самої Наташі не могла обійтися без появи знайомих персонажів із сольного фільму про її пригоди. Сцена під відкритим небом у ретро-футуристичному містечку США – це несподівано дуже непогана атракція. Загалом як і вся серія. Але бойова британка знову не знаходить спокою…
«ЩО ЯКБИ… КАХХОРІ МОГЛА ЗМІНИТИ СВІТ?»
Підігріти інтерес публіки до героїні, яка походить з племені корінних жителів Америки – це апріорі не є легким завданням. Тим більше, коли тут на тлі колонізаторської інфернальної експансії Іспанії нам на контрасті показують таких добрих і чуйних персонажів. Відчувається, що автори хочуть скоріше наголосити не на історичній (не)справедливості, а просто демонструвати події за власним баченням. Окей, зрештою тут все дуже… «альтернативне». Головна героїня не те щоб погана, вона просто типова Мері С’ю. Привіт, яка-небудь Рей Скайвокер! Все дуже передбачувано. Подивимось, що нам покажуть у прийдешньому серіалі «Ехо», який також буде загравати з етно-меншинами. А ось у фіналі епізоду з Каххорі «заграє» один дуже харизматичний маг…
«ЩО ЯКБИ… ГЕЛА ЗНАЙШЛА ДЕСЯТЬ КІЛЕЦЬ?»
Наступний епізод являє собою альтернативний мікс першого і третього «Тору» і нещодавній «Шан-Чі та легенда десяти кілець», щоправда без титульного героя. В центрі дійства лиховісна Хела, яку відправляють у екзил в такий самий спосіб як свого часу і її брата. Загалом, приємна серія, але відчувається, що десь не дотягнули, десь можна було зробити краще. І те як здолали могутнього бога Одіна викликає певні питання. І справа тут не у сильних жіночих персонажах як таких. Виглядає наче формула така: аби один персонаж виглядав більш виграшно – маєте другого зробити слабким, алогічним та нецікавим. Здається, що це так не працює… на відміну від злодійського шарму Хели. Червоний колір їй личить, до речі.
«ЩО ЯКБИ… МЕСНИКИ ОБ’ЄДНАЛИСЬ В 1602 РОЦІ?»
Передостанній епізод «грає на полі» екранізації однойменного коміксу. І йому це непогано вдається, так. «Гамлет» Шекспіра та «Робін Гуд» Дюма також на місці у виконанні відомих персонажів Marvel. Екшен у тронних залах, обабіч лісових стежок та підвісних лісових будиночках виглядає файно. Знайшлося місце і для баталій великих розмірів: Халк зустріне «фіолетове» альтер-его тутешнього Хеппі Хогана, якого ми вже бачили у третьому епізоді. Трошки особистісної драми капітанки Картер не завадить ніколи, так точно вважають сценаристи. Але тут є драматичний референс до стрічки «Месники: Фінал», тож це доречно. Завітає на каву/ель/ром/віскі і Доктор Стрендж, який зробить одну цікаву пропозицію Пеггі.
«ЩО ЯКБИ… ВЕРХОВНИЙ СТРЕНДЖ ВТРУТИВСЯ?»
Вже останній, фінальний епізод радує насиченим і якісним екшеном, купою приємних камео та загальним бадьорим, хоч і хаотичним, ритмом оповіді. Але є й багато фансервісу просто заради фансервісу. Плюс, капітанка Картер в одній із сцен нагадуватиме скоріше свою версію з якогось фанфіку. Стоп-кран ніби загубився у сценаристів. Інколи це грає проти них же. Окей, ви ввели у «Кіновсесвіт Marvel» магію, але ж мають бути і певні правила за якими все це влаштовано. Чи вірно сказати, що одного із «Вартових Мультивсесвіту» бездарно «злили» дві over-power дівчини? Загалом так, але це зрештою фінал арки персонажа, котрий завжди був контраверсійним. І це можна якось сприйняти за катарсис і самопожертву Стівена Стенджа. Проте фінал першого сезону викликав більше емоцій. Тут же маємо в кінці ще одну сцену, в якій Спостерігач демонструє Пеггі Картер дерево Мультивсесвіту Іґґдрасілль… прямо з фіналу другого сезону «Локі».
Висновок:
Другий сезон є аж ніяк не поганим чи провальним, але на тлі першого сезону, який підняв планку очікувань та якості на досить високий рівень… він виглядає трохи посередньо. Дуже важливо, щоб ключове питання кожного епізоду «Що якби…?» було цікавим як таким. Без початкового інтересу це викликає скоріше нудьгу. Але на допомогу мчить хронометраж серій! Він складає близько 30 хвилин і це не дасть нам позіхати під час перегляду. Не дуже сподобалося відношення до головного антагоніста минулої Саги Нескінченності – Таноса, якого тут анігілюють пару разів у легкий спосіб, буквально за кілька секунд. Виглядає не як данина персонажу, а просто як «великодка».
Візуально серіал все ще тримається «молодцем», але анімація доволі специфічна і до неї ще треба трохи звикнути у перші хвилини. Епічності та розмаху цього разу стало куди менше, сюжетних дір – більше. Нові персонажі не вражають, але старі ще впевнено тримають марку. А що як другий сезон – це та частина марафону анімаційних серіалів від Marvel після якої у них має відкритися друге дихання?
P.S. А яке гейм-ченджерське «Що якби…?» ви поставили б «Кіновсесвіту Marvel»?
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.