Виверження вулкана Колумбо у 1650 році викликало хвилі у 20 метрів заввишки, які зруйнували грецький острів Санторіні й забрали життя 70 людей та сотень тварин. 373 роки потому вчені об’єднали історичні дані з комп’ютерним моделюванням, щоб визначити, що ж спричинило подію.
Сучасний вулкан Колумбо може похизуватися сульфідно-сульфатними гідротермальними джерелами, однак все ще залишається активним і потенційно небезпечним. Торік дослідники виявили раніше невідомий магматичний осередок, який зростає зі швидкістю близько 4 млн м³ на рік, що у перспективі може спровокувати подібне виверження протягом наступних 150 років.
Ще у 2016 році вчені дійшли висновку, що цунамі 1650 року, яке атакувало Санторіні, швидше за все, виникло у результаті великого зсуву води, через прихований внутрішній вибух під час переходу від першої до другої фази виверження.
Водночас нове дослідження малює дещо іншу картину. Вчені відтворили 3D-зображення кратера вулкана — шириною 2,5 км та глибиною 500 метрів (що свідчить про потужний вибух) та однією сильно деформованою стороною — а далі запустили комп’ютерне моделювання, що порівняти різні ймовірні механізми виверження з історичними свідченнями очевидців.
Моделювання показало, що хвилі, створені лише вулканічним вибухом, мали б висоту 6 метрів в одному конкретному місці, що заперечувало дані очевидців, які описували набагато вищі хвилі у 20 метрів. Симуляція виключно наслідків зсуву також не відповідала історичним свідченням.
Водночас коли у моделюванні поєднали вибух і зсув, вони дали ефект, який відповідав історичним записам. Торішнє виверження підводного вулкана Хунга Тонга — найпотужнішого з часів виверження Кракатау 1883 року — спричинило кілька цунамі, і його кратер мав подібну до Колумбо форму, тож автори припускають, що в Егейському морі діяв подібний комбінований механізм.
«Під час виверження, яке тривало кілька тижнів, лава безперервно викидалася. Під ним, у магматичній коморі, яка містила багато газу, був величезний тиск. Коли одна зі сторін вулкана зісковзнула, виник ефект, схожий на відкорковування пляшки шампанського: раптове скидання тиску дозволило газу в системі магми розширитися, що призвело до потужного вибуху», — пояснює співавтор дослідження Єнс Карстенс з Центру океанічних досліджень імені Гельмгольца GEOMAR.
Колумбо та інші подібні підводні вулкани перебувають під постійним спостереженням, утім, за словами вчених, сучасні методи моніторингу не зможуть виявити деформовані сторони, що швидко розвиваються, і уразливі до зсувів.
«Місцеве населення, чиновники й вчені наразі не готові до загроз виверження підводних вулканів і обривів схилів, як було продемонстровано обвалом сектору вулкана Анак-Кракатау у 2018 році та виверженням Хунга Тонга у 2022 році», – пишуть вчені.
Карстенс та команда сподіваються розробити нові підходи до постійного моніторингу на основі своїх даних, щоб створити систему раннього попередження, яка дасть населенню більше часу для евакуації в безпечне місце.
Стаття була опублікована у журналі Nature Communications.
Джерело: Ars Technica