Згідно з новим дослідженням, перше у світі випробування ядерної зброї, відображене в історичній драмі Крістофера Нолана «Оппенгеймер», мало негативні наслідки для 46 штатів США та частково зачепило Мексику й Канаду.
Тест, відомий під кодовою назвою «Триніті» та проведений американськими військовими 16 липня 1945 року, вперше у світі випробував в дії ядерну зброю – плутонієву бомбу імплозивного типу. Вибух, який дав старт ядерній епосі, був еквівалентний 21 кілотонні тротилу і спровокував радіоактивні викиди майже по усій території США та частково в Канаді та Мексиці.
Хід випробування
У липні 1945 року, коли Дж. Роберт Оппенгеймер та інші дослідники Мангеттенського проєкту* готувалися до випробування абсолютно нової атомної бомби в пустелі Нью-Мексико, команда знала відносно мало про те, як поводитиметься ця мегазброя.
Опромінена грибоподібна хмара після вибуху піднялася у небо на 15-20 км і можна було тільки здогадуватись, куди усе це врешті-решт рушить. За її дрейфом спостерігали фізики та лікарі Мангеттенського проєкту, але вони недооцінили її поширення.
«Було усвідомлення того, що існує радіоактивна небезпека, але йшлося про ризик лише для районів поблизу місця безпосередньої детонації. Насправді ніхто не думав про наслідки низьких доз для великих популяцій, та у чому саме полягає проблема радіоактивних опадів», – каже Алекс Валлерстайн, ядерний історик з Технологічного інституту Стівенса в Нью-Джерсі.
На той час доктор Стаффорд Л. Воррен, спеціаліст з ядерної механіки, повідомив керівнику Мангеттенського проєкту генерал-лейтенанту Леслі Гровзу, що хмара Триніті «протягом кількох годин височіла на північному сході», а потім почала рухатись в різних напрямках. Воррен запевнив Гровза, що оцінку радіуса радіоактивних опадів можна буде провести пізніше.
- *Мангеттенський проєкт — кодова назва програми розробки ядерної зброї у США, яка розпочалась у вересні 1942 року. Участь у проєкті взяли американські, британські та німецькі вчені, створивши три атомні бомби: плутонієву «Триніті» (підірвана при першому ядерному випробуванні в Нью-Мексико), уранову бомбу «Малюк» (скинута на Хіросіму 6 серпня 1945 року) і плутонієву бомбу «Товстун» (скинута на Нагасакі 9 серпня 1945 року).
Спроби оцінити вплив
У наступні десятиліття відсутність важливих даних ускладнювала оцінки наслідків тесту Триніті: в США не було національних станцій моніторингу, які відстежувати б радіоактивні опади, а історичні дані про погоду на той час охоплювали період з 1948 року.
Заповнити прогалини команда науковців вирішила близько 18 місяців тому, використовуючи комп’ютерне моделювання, а прорив у дослідженні стався у березні, коли Європейський центр середньострокових прогнозів погоди оприлюднив історичні дані, які показували погодні моделі на висоті 9 кілометрів або вище над поверхнею Землі.
«Вперше ми отримали найточнішу погодинну реконструкцію погоди в усьому світі до 1940 року», – сказав Гілберт П. Компо, старший науковий співробітник Університету Колорадо та Лабораторії фізичних наук Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA).
Результати досліджень, отримані майже через 80 років після випробування, свідчать про те, що радіоактивні опади досягли 46 штатів, Канади та Мексики протягом 10 днів після детонації.
Найбільше постраждав Нью-Мексико, де, за словами дослідників, «осадження радіонуклідів досягло рівня Невади» (У Неваді розташований один з найбільших ядерних полігонів США, що існує з 1951 року).
На опади Триніті припадає 87% загальних відкладень, виявлених у Нью-Мексико. Дослідження також показало, що округ Сокорро, де проводилось випробування, займає п’яте місце за кількістю осадів серед усіх округів США.
Багато людей, які жили поблизу ядерного випробувального полігону Триніті й, можливо, зазнали впливу смертоносних радіоактивних опадів, ніколи не мали права на компенсацію відповідно до Закону про компенсацію радіаційного опромінення (RECA) 1990 року. Документ передбачав виплату понад $2,5 млрд працівникам ядерної галузі в більшій частині західної частини США та тим, хто перебував поблизу випробувального полігону в Неваді й міг захворіти на рак або інші захворювання внаслідок радіаційного опромінення.
Дані перепису 1940 року показують, що в радіусі 240 км від місця випробувань проживало близько 500 000 людей, а деякі сім’ї жили на відстані 19 км (!) – однак нікого з цивільного населення про випробування не попереджали й не здійснювали евакуацію людей ні до, ні після тесту.
У дослідженні також задокументовано значні осади в штатах Невада, Юта, Вайомінг, Колорадо, Аризона та Айдахо, а також у десятках федерально визнаних племінних земель, що потенційно посилює аргументи для людей, які домагаються більшої компенсації.
«Нова інформація про Триніті є монументальною і її підтвердження чекали довго. Люди, які стали свідками випробування розповідали, як ще кілька днів потому попіл падав з неба», — сказала Тіна Кордова, співзасновник консорціуму Tularosa Basin Downwinders Consortium, який вже давно домагається справедливості для жертв Триніті.
Науковці також повторно проаналізували опади від 93 надземних американських атомних випробувань, проведених у Неваді, та створили карту, на якій зображено складне осадження радіоактивного матеріалу на території США. Команда також сподівається в майбутньому вивчити американські випробування, проведені над Тихим океаном.
США провели близько 216 атмосферних ядерних випробувань у період з 1945 по 1992 рік, переважно на полігоні в штаті Невада і на Pacific Proving Grounds на Маршаллових островах
Джерело: Gizmodo, The New York Times