Режисер Resident Evil вважає "обурливим" екранізувати ігри, не граючи в них — Фільм Resident Evil

Режисер Resident Evil Пол Андерсон заявив, що “обурюється” підходом своїх колег, які беруться за екранізації ігор, навіть не граючи в них.

У подкасті Post Games він зізнався, що для нього важливо бути фанатом, щоб перенести творіння з “геймпадів” на великі екрани. Однак режисер Resident Evil дивується, коли хтось робить фільм за грою, але взагалі не цікавиться нею.

“Знаєте, мене завжди шокує, коли режисери дають інтерв’ю й кажуть: “Ну, я ніколи не грав у гру”, а при цьому знімають фільм за відеогрою. Це ж обурливо! Ви б взялися екранізувати “Війну і мир” і сказали: “Знаєте, я ніколи не читав книжку. У мене є сценарій, цього достатньо, я зняв фільм, а книжка мене не цікавить”?” — підкреслює Пол Андерсон.

Андерсон вважає, що так ставитися до гри — це “ведмежа послуга” фанатам, які люблять проєкт та вклали багато годин на нього. Але він відмежовує себе від таких режисерів і переконується, щоб його команда робила так само.

“Я завжди переконуюся, що художники-постановники, з якими я працюю, грають у гру або дивляться проходження гри, щоб вони знали, як вона виглядає. А оператор-постановник знав, як рухається камера”, — пояснює режисер Resident Evil.

Для прикладу Андерсон згадав власні фільми. За його словами, в його картинах впізнається гра: як рухається камера, персонажі проходять крізь двері, вибудовані сцени й сама логіка пересування у просторі. Завдяки цьому фанати бачать “вбудовану ДНК у фільм, який ви дивитеся”.

Але геймплей зовсім відрізняється від пасивного сидіння в кінотеатрі та перегляду. Знімальна команда змушена не просто копіювати ігровий процес, оскільки ігри та кіно відрізняються емоційним впливом. Він згадав фільм Doom, де ближче до фіналу камеру перевели в режим шутера від першої особи. Фанатам не сподобалося така ідея, бо гра дозволяє самому керувати процесорм, а за кіно треба просто спостерігати. Тож виглядало як гра, але вона не давала тих самих емоцій.