Обзоры
Рецензія на фільм «Номери»

Рецензія на фільм «Номери»

Рецензія на фільм «Номери»

У великий прокат вийшла українська антиутопія «Номери», яка по суті є театральним дійством, адаптованим під кінострічку. Коли зйомки фільму розпочалися в Україні, автор сценарію Олег Сенцов знаходився за ґратами в Росії, тому він співпрацював з режисером Ахтемом Сеітаблаєвим дистанційно. Події стрічки в декількох актах описують репресивний режим, який утримує контроль над покірним суспільством, допоки в ньому не назріває революційний настрій.

«Номери»

Жанр драма, антиутопія
Режисер Олег Сенцов, Ахтем Сеітаблаєв
В ролях Олександр Ярема (Перший), Ірина Мак (Друга), Віктор Жданов (Третій), Лорена Колибабчук (Четверта), Денис Роднянський (П’ятий), Олена Узлюк (Шостий), Євген Черников (Сьомий), Агата Ларіонова (Восьмий), Олександр Бегма (Дев’ятий), Марія Смолякова (Десята), Максим Девізоров (Одиннадцятий), Віктор Андрієнко (Нуль) та інш.
Студії 435 Films, Apple Film Production, Ĉeská Televize
Рік виходу 2020
Сайт IMDb

«Номери» – фільм досить незвичайний, починаючи від історії його створення і закінчуючи форматом подачі сюжету. Все розпочалося с гротескної антиутопічної п’єси, яку Олег Сенцов написав ще у 2011 році. Сім років потому, перебуваючи у незаконному ув’язненні в Росії, він вносив до матеріалу фінальні правки, які були потрібні для старту зйомок в Україні. Тут виробництво фільму отримало фінансування від держави, а також підтримку Польщі, Чехії та Франції.

Оскільки Сенцов не міг брати участь у знімальному процесі, право на екранізацію п’єси він передав Ахтему Сеітаблаєву (режисер фільмів «Чужа молитва», «Кіборги», «Захар Беркут»). При цьому Сенцов залишався співрежисером без фізичної присутності на знімальному майданчику. Він співпрацював із Сеітаблаєвим через довготривале листування, обговорюючи акторський кастинг, сценографію та костюми героїв.

Сюжет фільму обертається навколо суспільства, в якому майже немає місця для виявлення волі. Персонажі стрічки взагалі не мають власних імен, замість цього у кожного з них є особистий номер. У цьому світі абсолютно всі мають коритися правилам верховного правителя Нуля, якого ніхто і ніколи не бачив. Згідно з цими правилами, всі герої щоденно повторюють однакові дії та утворюють пари чітко за номерним порядком. Серед скорених знаходяться і ті, хто порушує ці закони заради власних почуттів, а згодом і більшого – усвідомлення того, що життя має бути зовсім іншим.

Щоб утриматися від розчарування чи плутанини з розумінням сюжету, слід знати, що глядач фактично погоджується на перегляд вистави, стилізованої під фільм. Усі події стрічки відбуваються на одній локації, де розмежовувати простір допомагає лише театральний реквізит.

На відміну від зафільмованих п’єс, де актори відіграють виставу за один раз, в «Номерах» все ж таки є монтажні склейки. Вони, до речі, дуже плавні, тому під час перегляду не виникає відчуття, що драматургію навантажують зайвими візуальними прийомами. Цим треба завдячити роботі Ярослава Камінського, який також працював над монтажем оскароносного фільму Павла Павліковського «Холодна війна» (Zimna wojna).

Спочатку життя персонажів-номерів здається трохи безглуздим та відверто нецікавим (і в цьому теж є свій сенс). Ми поступово дізнаємося про характер кожного з них, бачимо зацикленість та дріб’язковість. Разом з нами за персонажами на відстані спостерігає великий Нуль (його роль виконує актор Віктор Андрієнко), якому номери автоматично воздають славу. Він ніби розважається, прислухаючись до проблем суспільства, та часом вмішується, коли бачить протестні волевиявлення. Його втручання не потребують великих зусиль, ми навіть ніколи не чуємо справжній голос Нуля, усю роботу за правителя роблять солдати-наглядачі.

Так, «Номери» — це ще одна спроба розповісти про болючі пазурі тоталітаризму, яким простіше підкоритися, ніж протистояти. Під час перегляду фільму майже одразу виникають асоціації з орвелловським Великим Братом та іншими антиутопічними мотивами, які давно стали класичними сюжетами. На жаль, вони і досі актуальні, тому матеріал Сенцова виявляється не таким вже банальним, як може здатися на перший погляд.

Серед персонажів-номерів знаходяться фальшиві пророки та прихильники революційних настроїв. Здається, що вони дещо наївні та занадто легковажні, проте з часом серед них формується прихований лідер. Декілька актів підряд Ахтем Сеітаблаєв подає сюжет у досить іронічній манері, тому події п’ятого акту стають потужним візуальним та змістовим шоком. Власне, заради нього дійсно варто додивитися «Номери» до кінця. Останні сцени відрізняються навіть музичним супроводом, в якому композитор Милош Єлич (саундпродюсер та учасник гурту «Океан Ельзи») контрастно переходить від саркастичного маршу до тяжкого звучання.

Можливо, «Номери» було б важко сприймати, якби не чудовий акторський склад, який має театральний досвід. В мінімалістичних умовах та без можливості змінювати костюми абсолютно всі актори змогли надати своїм персонажам індивідуальність, попри те, що їх життя зводилося буквально до двух-трьох варіантів дій.

Світова прем’єра «Номерів» відбулася в рамках програми спеціальних показів Берлінського кінофестивалю. Зараз фільм потрапив до українського прокату і, можливо, стрічка може відштовхнути глядачів своїм специфічним форматом, проте фінальний акт співпраці Олега Сенцова та Ахтема Сеітаблаєва може змінити їх думку.

4
Редакция ITC.UA
Плюсы: співпраця Сенцова та Сеітаблаєва; акторський склад; плавний монтаж; дуже потужний п’ятий акт
Минусы: ідея сюжету нагадує інші антиутопічні твори; спочатку життя персонажів-номерів здається безглуздим та нецікавим
Вывод: не треба чекати від фільму художніх прийомів чи різноманіття подій. Це театральна п’єса, адаптована під кінофільм, яка довго розкачується одноманітними подіями й сильно вражає останнім актом.

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: