У серії книг та фільмів “Голодні ігри” безсумнівно є величезна фанбаза, однак Квентін Тарантіно до неї явно не належить. Режисер “Вбити Білла” критикує історію, як очевидний плагіат, і дивується, чому автори оригінальної не звернулись до суду.

Серія “Голодні ігри” стартувала з книг Сюзанни Коллінз і продовжилась фільмами Lionsgate з Дженніфер Лоуренс в головній ролі. Письмові варіації стали бестселерами, а екранізації — касовими хітами. Однак були критики, які називали “Голодні ігри” дитячою забавкою порівняно з її очевидним впливом, японською “Королівською битвою”.

Коллінз довго заперечувала будь-який прямий зв’язок з фільмом Кіндзі Фукасаку чи романом Косюна Такамі, але принаймні Квентіна Тарантіно їй переконати не вдалось. Режисер висловив свою думку в недавньому подкасті Брета Істона Елліса.

Подібності між “Королівською битвою” та “Голодними іграми” цілком очевидні: в обох є підлітки, змушені битися до смерті, урядові хитрощі та насилля, антиутопічний сеттинг і подібне. Численні аналітичні статті стверджували, що паралелі занадто близькі, щоб бути просто випадковістю.

Після виходу фільму “Королівська битва” у 2000-му за три роки з’явилось продовження під назвою “Королівська битва II: Реквієм”. Що стосується “Голодних ігор”, то з моменту виходу першої частини у 2012 році у франшизі було випущено загалом п’ять фільмів. Шостий, приквел “Світанок перед жнивами”, вийде у кінотеатрах у 2026 році й розкаже історію ювілейних 50-х змагань за участі майбутнього тренера Катніс і Піти Геймітча.

“Ці змагання будуть іншими”: перші кадри “Голодних ігор” з юним Геймітчем