"Володар мух" від Netflix отримав захоплені рецензії: майже ідеальна екранізація / Netflix

Чотирисерійна екранізація роману Вільяма Ґолдінґа “Володар мух” вийшла на Netflix 4 травня, і вже отримала перші схвальні рецензії. Сценарист — Джек Торн, автор резонансної “Підлітковості”. Режисер — Марк Манден. Критик The Hollywood Reporter Даніел Файнберґ назвав серіал “дуже близьким до ідеальної екранізації” і зазначив, що за чотири години жодного разу не відчув, що він затягується.

Дія розгортається у 1950-х. Після авіакатастрофи кілька десятків хлопчиків опиняються на тропічному острові без дорослих. Спочатку — спроба організуватися: харизматичний Ральф (Вінстон Соерс) стає лідером за підсумками голосування, кмітливий Піґґі (Девід МакКенна) пропонує структуру і правила. Першочергове завдання — підтримувати сигнальне вогнище, яке запалюють за допомогою лінз від окулярів Піґґі. Але Джек (Локс Пратт), привілейований хорист із дорогої школи, якому доручили слідкувати за вогнем і полювати, швидко вирішує, що чужі правила — не для нього.

Торн описує острів як метафору “нерегульованого форуму з цькуванням і зростаючою недовірою до відмінності, сентиментальності та вразливості”. І наполягає: “Підлітковість” говорить про те саме, що “Володар мух”, але класичний роман робить це краще — без інтернету як виправдання для жорстокості.

Що змінилось порівняно з книгою

Торн зберіг ключові діалоги і базову структуру роману. Кожен з чотирьох епізодів названий на честь окремого персонажа: Ральфа, Піґґі, Саймона і Джека. Персонажі тут об’ємніші, ніж у книзі. Піґґі залишається героїчним і стійким, але Торн не приховує, що тривале спілкування з ним може дратувати. Джек залишається монстром — але з видимими комплексами і вадами виховання, що робить його небезпечнішим і трагічнішим водночас.

Ключові сцени розширені порівняно з романом. Зустріч із кабаном знімається як справжній трилер. Нічне святкування переростає в дезорієнтуючу трагедію. Фінальна кульмінація розтягнута довше, ніж суворо необхідно, — але критик стверджує, що це лише підсилює ефект.

Акторський склад

Критики одностайно виокремлюють роботу Айка Талбота в ролі Саймона — особливо третій епізод. Його виступ Файнберґ описує як “серцебиття серіалу” у стилі “запам’ятайте це ім’я”. Локс Пратт у ролі Джека — злісний і жалюгідний водночас, що, за словами критика, “мабуть, саме так і має бути”. Примітно: Пратт вже затверджений на роль Драко Малфоя в новому серіалі HBO про Гаррі Поттера, і його виступ у “Володарі мух” пояснює це рішення без зайвих слів.

Девід МакКенна в ролі Піґґі не намагається полірувати незручність персонажа — і саме це працює. Вінстон Соерс передає крихкість лідера, якому популярність важливіша за правильність. Рорі Кіннер з’являється у флешбеках у невеликій, але запам’ятовуваній ролі.

Технічна сторона

Оператор Марк Вулф разом із цифровою обробкою перетворює острів на одночасно рай і пастку. Манден використовує документальні крупні плани акторів — іноді просто тих, що існують у кадрі й нічого не роблять. Зйомка з надширококутним об’єктивом “риб’яче око” і незвичні кути камери іноді виглядають надмірними, але рідко. Композитор Крістобаль Тапіа де Вер — той самий, що писав музику до “Білого лотосу” — знову поєднує тваринне і хоральне, з музичними камео Бенджаміна Бріттена.

Попередні екранізації — Пітера Брука 1963 року і Гаррі Гука 1990 року — критика вважала цікавими, але недосконалими. За версією Файнберґа, ця нарешті закриває питання. Ми раніше писали про вихід першого трейлера серіалу, де Локс Пратт оголошує боротьбу за владу — і вже тоді кастинг виглядав точним.

Серіал спочатку вийшов на BBC One і BBC iPlayer у лютому 2026 року — всі чотири епізоди одразу. Netflix придбав американські права на розповсюдження від Sony Pictures Television.