На щастя, це всього лиш оптична ілюзія.
У 1610 році Галілео Галілей вперше спостерігав кільця Сатурна, але через низьку якість телескопа описав ці небесні об’єкти, як дві менші планети поблизу головної сфери. Нині поглянути на утворення з крижаних і кам’янистих уламків, може кожен, хто має базове астрономічне обладнання.
Водночас, як повідомляє ESA, у 2025 році кільця Сатурна зникнуть з поля зору землян — кожні 15 років з нашого ракурсу планета видніється на ідеально горизонтальній площині, через що смуги нібито зникають. Вперше так зване рівнодення було зафіксоване місією Cassini 12 серпня 2009 року.
Зараз кут нахилу планети становить 9 градусів і зменшиться до ледь помітних 3,7 градуса у 2024 році. У 2025-му він взагалі сягне нуля і, як пише Earth.com, спроба побачити кільця буде схожою на спробу «розгледіти аркуш паперу, який стоїть на ребрі у дальній частині футбольного поля».
Однак це видовище — лише швидкоплинна космічна подія. Поки Сатурн продовжує свій 29,5-річний орбітальний танець, він поступово нахилятиметься, знову демонструючи іншу сторону своїх кілець, досягнувши піка відображення у 2032 році. Хоча перевагою такого небесного нахилу є додаткова покращена видимість деяких з аж 146 супутників Сатурна.
Сатурн — шоста планета від Сонця і друга за величиною в Сонячній системі після Юпітера. Сатурн — газовий гігант, що складається переважно з водню та гелію. Його радіус приблизно в дев’ять разів перевищує радіус Землі, хоча він має низьку щільність і лише приблизно в 95 разів масивніший за Землю. Самі кільця складаються з крижаних і кам’янистих уламків, які обертаються навколо Сатурна з різною швидкістю. Раніше ми повідомляли, що вони повільно розпадаються, а «крижаний дощ» з уламків потрапляє в атмосферу планети та нагріває її.