Китай випробував першу у світі літаючу вітротурбіну на 3 МВт: вона забезпечує енергією будинок на 2 тижні — Photo: JecComposites.com

Китайська енергетична компанія успішно випробувала експериментальну вітротурбіну, схожу на дирижабль, здатну виробляти енергію в небі. Новаторський пристрій для генерації енергії використовує стабільні швидкості вітру на висоті 6 500 футів (2 000 метрів).

Розроблена Beijing Linyi Yunchuan Energy Technology, повітряна система вітрової енергії S2000 (AWES) є великим повітряним кораблем, наповненим гелієм, що містить 12 вітротурбін. Апарат піднімається на тисячі футів у повітря, щоб використовувати стабільні швидкості вітру на великих висотах, які обертають турбіни та генерують електроенергію. Потім вона передається вниз по тросовому кабелю на землю, де може бути подана в електромережу.

Під час тестового польоту виробники підняли S2000 на висоту 6 560 футів (2 000 метрів) над провінцією Сичуань, згенерувавши 385 кіловат-годин електроенергії. Цього достатньо, щоб забезпечити середнє домогосподарство США приблизно на 13,3 дня, згідно з показниками споживання, наданими Управлінням енергетичної інформації США. Загалом S2000 має довжину 197 футів (60 м), висоту та ширину 131 фут (40 м), повідомляє Global Times. Загальна встановлена потужність системи становить 3 мегавати. Нова технологія має кілька потенційних сфер застосування, зазначають розробники.

“Одна з них — це автономні об’єкти, такі як прикордонні пости, де вона може слугувати відносно стабільним традиційним джерелом енергії. Інша — доповнювати традиційні наземні вітроенергетичні системи, створюючи тривимірний підхід до постачання енергії”, — пояснив Вень Ханьке, технічний директор Linyi Yunchuan Energy Technology.

Однак є нюанс: надійність тросового кабелю для стабільної передачі електроенергії в мережу потребуватиме подальших випробувань. У всіх населених пунктах, окрім найбільш віддалених сільських громад, кабель довжиною 1,25 милі (2 000 м) може становити небезпечну перешкоду для авіації. У Великій Британії Управління цивільної авіації вимагає від тих, хто хоче запускати прив’язані аеростати на висоту понад 200 футів (60 м), отримувати спеціальний дозвіл, щоб уникнути ризику для повітряних суден, які користуються тим самим повітряним простором.

Окрім питань безпеки, S2000 також доведеться пройти суворі випробування, щоб підтвердити його придатність для надійної комерційної експлуатації. Стандартні вітротурбіни потребують регулярного технічного обслуговування, і цей апарат може виявитися складнішим та дорожчим в обслуговуванні, оскільки для кожного ремонту його доведеться повертати на землю. Втім, у разі масштабної реалізації цей підхід може мати трансформаційний потенціал для країн з обмеженим простором для наземної вітрогенерації, таких як багато держав континентальної Європи, а також для тих, що не мають мілководних морських ділянок, необхідних для розвитку офшорної вітроенергетики, таких як Японія.