Люди, які "захоплюються" ШІ, першими демонструють ознаки вигорання — Depositphotos

Багато хто очікував, що штучний інтелект зменшить обсяг роботи та звільнить час для людей. Але нові дослідження показують протилежне. Активне впровадження ШІ пов’язують зі зростанням вигорання та розмиванням меж між роботою і відпочинком.

Найспокусливіший наратив у корпоративній культурі полягає не в тому, що ШІ забере роботу, а в тому, що він врятує від неї. Індустрія роками просувала ідею, що ШІ є “мультиплікатором ефективності”: юристи, інженери, аналітики й розробники нібито працюватимуть менше, але результативніше. Проте дослідження, опубліковане в Harvard Business Review, показує іншу картину: компанії ризикують перетворитися на системи системного вигорання.

У межах дослідження, яке тривало вісім місяців, науковці з UC Berkeley спостерігали за роботою технологічної компанії у США з приблизно 200 співробітниками. ШІ там не був обов’язковим, але компанія надавала корпоративні підписки на популярні інструменти. За результатами понад 40 глибинних інтерв’ю з’ясувалося, що працівники почали працювати швидше, брати на себе ширший спектр завдань і розтягувати роботу на більше годин на день — без прямого тиску з боку менеджменту. Вивільнений завдяки ШІ час швидко заповнювався новими задачами, а робота починала проникати в обідні перерви та вечори. Один з інженерів прямо зазначив, що замість меншої зайнятості люди працюють стільки ж або більше.

Інженерний ефект посилював проблему. Завдяки ШІ співробітники почали виконувати завдання поза межами своїх ролей: дизайнери і продакт-менеджери писали код, дослідники бралися за інженерні задачі. У результаті інженери витрачали більше часу на перевірку, виправлення та супровід згенерованої ШІ роботи, часто в неформальних форматах — у Slack чи під час коротких консультацій, що додатково збільшувало навантаження. Подібні висновки підтверджують і попередні дослідження. Минулого року експеримент показав, що досвідчені розробники з ШІ виконували завдання на 19% довше, водночас вважаючи, що працюють на 20% швидше. Дослідження Національного бюро економічних досліджень зафіксувало середній приріст продуктивності лише на 3% за рахунок економії часу, без істотного впливу на доходи чи тривалість робочого дня.

Другий матеріал HBR окреслює три ключові фактори вигорання, пов’язані з ШІ. Перший — розширення обсягу завдань, коли працівники добровільно беруть на себе більше роботи. Другий — розмиття меж між роботою і неробочим часом, оскільки завдання легко починати у будь-який момент. Третій — зростання багатозадачності та постійне перемикання уваги, що створює хронічне когнітивне навантаження. Дослідники також називають три способи зниження цього ефекту: впровадження навмисних пауз для уповільнення ритму, чітке структурування й послідовність роботи замість постійної реактивності, а також збереження людської взаємодії як противаги ізольованій роботі з ШІ. Без таких практик ШІ, за висновками авторів, не скорочує роботу, а системно її інтенсифікує, підвищуючи ризик втоми й вигорання.

Таку ж динаміку фіксують і поза академічними дослідженнями. На профільному форумі Hacker News розробники описують різке зростання очікувань після переходу команд на “AI-first” підхід: за словами одного з коментаторів, вимоги й рівень стресу зросли утричі, тоді як фактична продуктивність підвищилася лише приблизно на 10%. Усе це відбувається на тлі неформального тиску з боку керівництва, яке очікує, що інвестиції в ШІ швидко себе виправдають. Дослідники наголошують, що саме ця комбінація — добровільне перевантаження, зростання швидкості як нової норми та постійна доступність роботи — робить вигорання не побічним ефектом, а системним наслідком масового впровадження ШІ.