Десятиліттями озоновий шар Землі, що захищає життя на нашій планеті від шкідливих ультрафіолетових променів сонця, страждав від звичайних хімікатів, які використовуються у всьому: від холодоагентів до лаку для волосся. Але нині дірки в озоносфері зменшуються завдяки десятиліттям глобальних зусиль з його відновлення, підтвердила вчора спеціалізована міжурядова установа ООН у сфері метеорології — Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).
Озонові дірки
Озонова діра — це стоншення озонового шару в стратосфері (верхній шар земної атмосфери). Уперше вчені виявили дірку в озоносфері діаметром 1000 км над Антарктикою у 1985 році. Восени вона з’являлася, а у грудні-січні припиняла своє існування.
Над Північною півкулею в Арктиці восени та взимку з’являються численні озонові мінідірки площею 2 млн км², а час їх життя триває до тижня.
Максимальної площі найбільша діра в Антарктиці досягла восени 2021 року (24,8 млн км² — приблизно стільки ж, скільки площа Північної Америки), перш ніж у середині жовтня почала зменшуватися.
Вимірювання руйнацій
Дослідники NASA та NOAA (Національне управління океанічних і атмосферних досліджень) виявляють та вимірюють розміри озонових дір за допомогою супутників та метеозондів.
Коли полярне сонце сходить, вчені NOAA також проводять вимірювання за допомогою спектрофотометра Добсона — оптичного приладу, який фіксує загальну кількість озону між поверхнею і краєм космосу.
У 2021 році вчені зафіксували найнижче значення загального вмісту озону, що склало 102 одиниці Добсона та є 8 найнижчим значенням з 1986 року. На висотах від 14 до 21 кілометра озон майже повністю був відсутній під час максимального збільшення озонової дірки.
Попри це, антарктична озонова дірка 2021 року значно менша за дірки кінця 1990-х та початку 2000-х років.
Монреальський протокол
У січні 1989 року набув чинності Монреальський протокол — документ та подальші його поправки забороняли викид шкідливих речовин, які сприяють руйнуванню озонового шару.
Якби кількість хлору в атмосфері нинішнього року була ідентична початку 2000-х років, то озонова діра була б більшою приблизно на 4 млн км² за тих самих погодних умов.
Група експертів ООН представила нові прогнози під час щорічної зустрічі Американського метеорологічного товариства. Очікується, що найближчими десятиліттями завдяки обмеженню на викиди, озоновий шар “вилікується”. Приблизно до 2066 року, за оцінками ВМО, він повернеться до рівня 1980 року над Антарктикою — до появи дірок.
Оскільки розрідження озонового шару там було найсильнішим, очікується, що інші райони відновляться швидше:
- На півночі над Арктикою до 2045 року озоновий шар має виглядати так, як у 1980 році.
- Для решти світу це відновлення очікується до 2040 року.
Головні порушники
Молекули озону в стратосфері поглинають шкідливе ультрафіолетове випромінювання сонця, не даючи більшій його частині досягти нас. Процес утворення та руйнування озону в нашій атмосфері постійний, але певні хімічні речовини можуть спричинити порушення балансу — і тоді руйнації спостерігатимуться частіше.
Серед шкідливих речовин, які впливають на збільшення дірок, розрізняють:
- хлорфторвуглеводні — речовини, які колись використовувалися в холодильних установках, кондиціонерах, аерозольних спреях та багатьох інших продуктах.
- гідрохлорфторвуглеводні — розроблені як менш потужні замінники попередніх речовин, які, з усім тим, все ще руйнують озоновий шар.
На щастя, сьогодні Монреальському протоколу вдалося поступово відмовитися від приблизно 99% речовин, що руйнують озоновий шар.
Речовини, що руйнують озон, пізніше замінили на гідрофторвуглеводні, які, як виявилося, є сильними парниковими газами. У 2016 році до Монреальського протоколу додали Кігалійську поправку, яка мала обмежити використання речовин, що нагрівають планету. Очікується, що ці дії зменшать глобальне потепління до 0,5°C до 2100 року.
*Для контексту, світ уже потеплішав приблизно на 1,2°C з доіндустріальної ери — посилюючи багато екстремальних погодних катаклізмів, з якими ми живемо сьогодні.
Геоінженерія
Але в хороших новинах ВМО є й застереження. Група експертів попереджає, що “геоінженерія” — навмисне маніпулювання кліматом та/або атмосферою, щоб усунути частину шкоди, завданої спалюванням викопного палива — потенційно може вплинути на озоновий шар. Вони особливо стурбовані тактикою, яка передбачає ін’єкції аерозолю з діоксиду сірки в стратосферу (SAI).
Прихильники тактики вважають, що вона може охолодити планету, оскільки аерозолі відбиватимуть частину сонячного світла назад у космос (ідея, натхненна охолоджувальними ефектами, які зазвичай слідують за масштабними виверженнями вулканів). Але згідно з останньою доповіддю, підтриманою ВМО, SAI “пов’язана зі значними ризиками та може спричинити непередбачені наслідки”. Деякі експерти з питань клімату також стурбовані через нещодавню спробу одного стартапу випустити частинки, що відбивають світло, в стратосферу.
У США нині запустили 5-річний план досліджень, який має вивчити усі можливі, хоча й суперечливі способи пом’якшення глобального потепління (включаючи розпилення стратосферного аерозолю, освітлення морських та проріджування перистих хмар).
З усім тим, поступове припинення використання хімічних речовин, що руйнують озоновий шар, розглядається як приклад того, чого можуть досягти люди, спільно вирішуючи глобальну екологічну кризу.
“Наш успіх у поетапній відмові від хімікатів, що поглинають озон, показує, що можна і потрібно зробити — у терміновому порядку — для відмови від викопного палива, зменшення викидів парникових газів і, таким чином, зменшення температури”, — сказав Генеральний секретар ВМО Петтері Таалас у заяві.
Джерело: WMO, The Verge, Scitechdaily