Японський геймдев переживає зараз не найкращі часі: один із ключових сервісів комерційних шрифтів різко змінив умови ліцензування. Його річна вартість підскочила з приблизно $380 до $20 500, тобто майже у 50 разів.

Студії терміново шукають альтернативу, адже без ліцензії вони не можуть легально використовувати шрифти у поточних і нових проєктах. За повідомленнями Automaton, Fontworks LETS 28 листопада закрила старий ігровий тариф, після чого користувачів поступово переводять до сервісів материнської Monotype. Там пропонують новий план, але вже не локальний, без японської ціни й не для окремого розробника, а за умовами американського ринку.

Раніше студії могли інтегрувати японську мову (UI, меню, діалоги, варіанти писемності) за близько 60 000 єн на рік. Тепер же новий тариф становить $20 500 і має жорсткі обмеження: він поширюється лише на п’ять застосунків, кожен із яких не може перевищувати 25 тисяч користувачів. Для великих студій це фактично непридатна модель, адже популярні ігри легко виходять за ці межі.

Дизайнер Яманака (Attack on Titan VR та Soul Covenant) каже, що найбільше постраждають геймдев-проєкти з лайв-сервісною моделлю. Навіть якщо студія швидко перейде на інший сервіс, їй доведеться заново інтегрувати шрифти, пройти повний QA-цикл, перевипустити оновлення й перевірити весь наявний контент. Це означає не лише додаткові витрати, а й місяці роботи та ризик збоїв у великих іграх.

Студія у їхньому випадку перейшла на DynaFont, отримавши новий тариф від Monotype. Частина розробників вже готує перенесення шрифтових наборів, і якщо ситуація не зміниться, у 2026‑му це може перерости в масове явище. Тож японський геймдев не зможе проігнорувати ситуацію без збитків.

Геймдев зіткнувся з проблемою не лише в ціні. Японські ігри не можуть використати умовний Arial чи безплатний open‑source. Проте їхня система письма складніша, ієрогліфів багато, а хибна транскрипція  призведе до багів, смислових помилок у діалогах (які рідко можуть “зіграти на руку”) і навіть ризику образити різні групи людей. Комерційні японські шрифти це ціла система, яку надзвичайно важко замінити без “головного болю”.

Альтернативи існують, але й вони мають обмеження. Mojimo Game коштує 5280 єн на рік (~$34), що дешево та привабливо для інді-студій. Та сервіс доступний лише фізичним особам, не підходить великим компаніям і керується тією ж Fontworks. Тож масовий перехід на Mojimo проблему не вирішує: великі тайтли на кшталт Persona, Monster Hunter чи Fate/Grand Order просто не влізуть в ці обмеження.

Японський геймдев має ще один виклик, і це власне сам бренд. Якщо UI‑шрифт використано в маркетингу, логотипах чи внутрішніх стилях месенджерів, все це доведеться переробляти. Для ігор на кшталт Fate/Grand Order, що оновлюються вже понад десять років, це може означати не один патч, а фактично “робота з нуля”.

І для розуміння масштабу: LETS використовували Atlus (Persona 5, Etrian Odyssey V), Capcom (Monster Hunter Ultimate) та Type-Moon (Fate/Grand Order). Тобто мова не про маленькі студії на ентузіазмі, а про увесь місцевий геймдев і компанії, чиї продукти відомі у всьому світу. І це зрештою може вдарити “по кишенях” гравців.

Джерело: Gamemakers, GameSpark, GameDeveloper