Apple традиційно робить гучні заяви про камери у своїх нових iPhone. Цього разу компанія стверджує, що три основні камери iPhone 17 Pro дорівнюють “восьми професійним об’єктивам у вашій кишені”, а єдина тильна камера iPhone Air нібито замінює чотири. Але що стоїть за цими цифрами?

iPhone Air отримав лише одну основну камеру на задній панелі — 48-мегапіксельний сенсор з об’єктивом, що пропонує еквівалент фокусної відстані 26 мм та світлосилу f/1.6. Це той самий модуль, що використовується в стандартному iPhone 17, який додатково має ще й надширококутний (0,5x) модуль. У випадку iPhone 17 Pro та Pro Max застосовано схожий, але не ідентичний модуль: 48 МП сенсор з фокусною відстанню 24 мм та світлосилою f/1.78. До нього додається надширококутна камера та телефото модуль з 4-кратним зумом.

Apple на презентації показала, що один модуль iPhone Air може працювати як об’єктиви з еквівалентною фокусною відстанню 26 мм, 28 мм, 35 мм та 52 мм. Але тут є нюанс: при переході до 52 мм (2-кратний зум) роздільна здатність знижується до 12 МП. Для режимів 28 мм і 35 мм використовується обчислювальна фотографія. У випадку 28 мм формується знімок у 24 МП з кількох 12-мегапіксельних кадрів у поєднанні з одним 48-мегапіксельним. Для 35 мм використовується центральна частина сенсора на 48 МП, також з виходом у 24 МП.

iPhone 17 Pro отримав офіційно три модулі, але Apple називає їх “вісім професійних об’єктивів” (торік в iPhone 16 Pro було заявлено сім). Логіка приблизно така: основна камера дає чотири варіанти еквівалентних фокусних відстаней (24 мм, 28 мм, 35 мм, 52 мм). Далі йде 48 МП телефото модуль із 4-кратним зумом (100 мм, f/2.8) та можливістю робити знімки із 200 мм еквівалентом (8-кратний зум), але з пониженням роздільної здатності до 12 МП. Третій модуль — 48 МП надширококутний (13 мм, f/2.2). Він же використовується і для макрозйомки, і Apple позиціює цей режим як окремий “об’єктив”, адже результат суттєво відрізняється від стандартного знімка.

Важливо уточнити: всі ці варіанти Apple називає “оптична якість”, але насправді йдеться про комбінацію фіксованої оптики й програмної обробки. Справжній оптичний зум означає зміну фокусної відстані завдяки рухомим елементам усередині об’єктива, а не цифрове кадрування або обчислювальні алгоритми. Тож у випадку iPhone правильніше говорити про імітацію різних фокусних відстаней, а не про традиційний оптичний зум.

Apple не вперше вдається до маркетингової “математики”, де кількість об’єктивів чи можливостей звучить переконливо на презентації, але викликає запитання у фахівців. Як показала практика, фізична оптика все одно дає якісніший результат, ніж програмні рішення. Прикладом є порівняння Google Pixel 10 Pro з його ШІ-можливостями та професійної камери Nikon із великим діапазоном оптичного зуму: у деяких випадках смартфон справляється добре, але в серйозній фотографії фізичний об’єктив все ж залишається незамінним.

Заяви Apple про “чотири” чи “вісім” об’єктивів в нових iPhone насправді варто розуміти як маркетинговий спосіб показати різні фокусні відстані та режими зйомки, доступні завдяки поєднанню сенсорів і програмних алгоритмів. Для користувача це означає більшу гнучкість у фото й відео без необхідності носити окрему камеру з кількома об’єктивами. Водночас очікувати від смартфона справжнього оптичного зуму і відповідної якості, як у професійних камерах, не варто.

Джерело: The Verge