Перші трейлери фантастичного бойовика «Війна завтрашнього дня» / The Tomorrow War зовсім не вражали. Досить затертий сюжет про війну з кровожерливими іншопланетянами, що сприймають людство лише як кормову базу. Кисла мармиза Кріса Пратта, який у черговий раз грає самого себе. Більше того, по трейлерам залишалось геть не зрозуміло, куди ж творці стрічки витратили такі грубі гроші – $200 млн. Фільм нарешті вийшов на Amazon Prime Video і виявилось, що все не так вже й погано. Це дійсно не нові Aliens або Edge of Tomorrow, але один раз подивитися The Tomorrow War варто.

The Tomorrow War – один з тих блокбастерів, що більше за інших постраждали від COVID-19. Зйомка стрічки завершувалась якраз напередодні пандемії, ще 12 січня 2020 р., а ось з прокатом йому не поталанило. Спочатку фільм перенесли з грудня 2020 р. на липень 2021 р., посунувши Mission: Impossible 7, потім перенесли ще раз, вже на неназвану дату, й врешті-решт стрічку придбала за $200 млн. Amazon. Треба ж Безосу якось конкурувати з Netflix та Apple TV+, що теж вкладають шалені гроші в новий контент, як власного виробництва, так і придбаний при нагоді на кіноринку.

Десь по дорозі назву стрічки змінили з не зовсім очевидного Ghost Draft (насправді, якщо подивитися фільм та згадати часи В’єтнамської війни, ця назва стане зрозумілою) на більш прямолінійне The Tomorrow War. Чому б ні, додаткова асоціація з Edge of Tomorrow на завадить. А що, в обох фільмах людство воює з безжальними прибульцями і поступово програє цю битву. В обох справа стосується часових парадоксів, хоч і зовсім різних. В обох бравий чоловік та хоробра жінка наприкінці врятують людство.

Напевно, сюжет стрічки відомий вам ще з трейлерів. Людство програє війну в майбутньому. Населення Землі майже знищене, тому наші нащадки звертаються зі свого 2051 року у 2022, призиваючи батьків та дідусів битися бік обіч з ними. У майбутнього є можливість призивати щотижня лише 1000 солдат з минулого, тому у наш час проводять щось на кшталт драфту часів В’єтнамської війни. Ті, кому не пощастило, потраплять на фронт, з якого мало хто повертається. Одним з цих призовників стає герой Кріса Пратта, колишній військовий, що працює зараз вчителем біології. Ясна річ, саме він врятує світ.

Таке враження, що сценаристи The Tomorrow War навмисно намагалися зібрати в одному місті геть усі штампи бойової фантастики. Безпорадних цивільних, що не вміють тримати зброю та загинуть одними з перших. Полювання на Самого Важливого Прибульця. Втечу з-під бомбардування в останній момент з обов’язковим стрибком на тлі гігантського вибуху. Штурм головної бази ордами прибульців. Навіть жертви ключових персонажів. Додайте до цього складні відносини головного героя та батька, а також те, що він вимушений кинути у іншому часі свою доньку. Тобто хоч у булшіт бінго грай, усі складові на місці.

З іншого боку, деякі цікаві речі у фільмі все ж таки є. По-перше, це досить незвичний дизайн прибульців, які, залишаючись нерозумними звірами, все ж таки мають при собі вбудовану дистанційну зброю. По-друге, цілком влучна думка, що в війнах перемагають не лише солдати, а й вчені, тому освіта, наука та технологічні інновації важливіші ніж груба вогнева міць. По-третє, особисто мені сподобалась відсилка майже в фіналі стрічки, що неочікувано і з досить незвичного боку пояснює події серії фільмів Alien / «Чужинець».

Ну і врешті-решт, CGI тут досить непоганий, напевне, левова частка грошей пішла саме на спецефекти. Нічого надзвичайного, ясна річ, але масові баталії виглядають цілком пристойно: та сама сцена штурму бази, бійка у лігві чи останнє протистояння на кораблі та біля нього. Часом The Tomorrow War схожа на Battle: Los Angeles (так, я розумію, що це не зовсім комплімент), часом на Edge of Tomorrow, часом на, прости господи, Beyond Skyline. Але в цілому це можна дивитися, хоч вибухів іноді трохи забагато, майже як у самого Майкла Бея, а остання сцена з палаючим круїзним лайнером, що врізується у нафтову платформу, це взагалі щось з «Трансформерів».

Цікаво, що для Кріса Маккея це взагалі то перший фільм з акторами людьми, до того він працював переважно в анімації де зняв такі стрічки як Robot Chicken, Titan Maximum, The Lego Movie, The Lego Batman Movie, The Lego Ninjago Movie, The Lego Movie 2: The Second Part. Нарешті йому довірили великі бюджети, а наступний фільм режисера – Nightwing у рамках всесвіту DC Extended Universe.

Щодо акторів, то як я вже казав, Кріс Пратт не вражає. Здається, він грає в усіх фільмах ту ж саму роль, і я майже весь час чекав, коли він почне заспокоювати прибульців магічними рухами, як тих велоцирапторів у Jurassic World. Хто сподобався? Ясна річ, Івонн Страховскі, нерозділене кохання усіх геймерів ще з часів Mass Effect 2/3, прикро, що вона напевне не повернеться до образу Міранди Лоусон. Та Дж. К. Сіммонс, роль вже немолодого, але вкрай брутального батька головного героя, здатного розірвати пащу будь-якому прибульцю, дуже личить актору.

Так, в The Tomorrow War майже нема оригінальних сюжетних ходів, а логіка деяких епізодів фільму, м’яко кажучи, хибна. Так, ідея з залученням солдат з минулого до війн майбутнього вже використовувалась у фантастиці безліч разів (благаю, екранізуйте «Ескадрилью із забуття» Фреда Сейберхегена!). Так, Кріс Пратт — поганий актор. Але, незважаючи на все це та навіть на дещо завеликий хронометраж (майже 140 хвилин!), The Tomorrow War на подив непогано сприймається. Мабуть, вся справа у тому, що час від часу нам потрібні фільми про те, як людство перемагає тих, хто сильніше. Перемагає не заради самого людства та усього його культурного надбання, а заради тих, хто дорожче за все, заради родини.