Приблизно за 2 500 світлових років від нас знаходяться залишки вмираючої зірки у формі кільця, що утворюють туманність з ідентичною назвою — і ось, нові фото телескопа Джеймса Вебба, дають змогу роздивитися її детальніше.
Туманність Кільце, яку також називають NGC 6720 та Мессьє 57 — це газоподібна хмара, яка містить 20 000 щільних згустків, багатих молекулярним воднем. До нас її зображення доходять у фантастичних кольорах: скраю вона червонувата (через азот, сірку та водень), ближче до центру зелена і блакитна (водень та іонізований кисень), а синій колір в центрі випромінює іонізований гелій.
Перше зображення було зроблено камерою NIRCam (Near InfraRed Camera), яка призначена для виявлення світла в ближньому інфрачервоному спектрі та може отримувати надзвичайно деталізовані зображення. (NIRCam також зробила не менш гіпнотизуюче оновлене зображення Стовпів Творіння).
Тим часом друге зображення було зроблено за допомогою MIRI — інструменту середнього інфрачервоного діапазону телескопа Вебба, який краще висвітлює (приблизно) десять концентричних дуг туманності за її зовнішнім краєм, які, ймовірно, утворилися в результаті взаємодії її центральної зірки з супутником меншої маси на її орбіті.
«Такі туманності розкривають своєрідну астрономічну археологію, оскільки астрономи вивчають туманність, щоб дізнатися про зірку, яка її створила», — написало Європейське космічне агентство в пресрелізі.
Туманність Кільце випадково відкрили в 1779 році французькі астрономи Шарль Мессьє та Антуан Дарк’є де Пелпуа під час пошуку комет, помилково прийнявши її за далекі світи. Туманність утворилася із зірки середнього розміру, яка скинула зовнішні шари, коли вичерпала своє паливо та наблизилася до моменту своєї смерті.
«Барвисте головне кільце складається з газу, який викидає вмираюча зірка в центрі туманності. Вона на шляху до того, щоб стати білим карликом — дуже маленьким, щільним і гарячим тілом, яке є останнім етапом еволюції для такої зірки, як Сонце», — написали в ESA.
- Телескоп Джеймса Вебба запустили в космос у грудні 2021 року, а в середині січня 2022 року він дістався робочої гало-орбіти навколо другої точки Лагранжа в системі Сонце-Земля, і в липні після кількох місяців калібрування приладів та юстування оптики нарешті взявся за виконання своєї наукової програми. Головна перевага «Джеймса Вебба» — дослідження інфрачервоної частини спектра, що дозволяє розглянути більш давні та холодніші об’єкти.
- У вересні 2022 року телескоп отримав знімки першої екзопланети — HIP 65426b, а згодом побачив Квінтет Стефана, туманність Південне Кільце, туманність Кіля, Стовпи Творіння та зібрав дані, аналіз яких допоможе астрономам визначити склад атмосфери Марса та його поверхні; зробив найчіткіше фото кілець Нептуна, зняв Юпітер з полярним сяйвом; попрацював одночасно з Габблом, знявши момент зіткнення зонда DART з астероїдом; показав галактики, які утворилися приблизно через 350 мільйонів років після Великого вибуху, а також виявив 10-кілометровий водяний шлейф на супутнику Сатурна – Енцеладі, побачив народження зірки у сузір’ї Діви та знайшов «найстарішу» надмасивну чорну діру.
Телескоп Джеймса Вебба вперше виявив протопланетний диск з великою кількістю водяної пари