SpaceX активно нарощує своє мегасузір’я Starlink, довівши загальну кількість супутників на орбіті на цей час до 8500. Однак є й зворотна сторона медалі: за словами астрофізика Гарвард-Смітсонівського центру Джонатана Макдауелла, щодня сузір’я втрачає 1-2 супутники, які згорають в атмосфері або ж фрагментами падають на Землю. Науковець прогнозує, що це число може зрости до 5 на день у найближчі роки, особливо, якщо інші мережі, Amazon Kuiper або ж китайські, наслідують плани SpaceX.

10 000 супутників за 6 років

З моменту запуску програми у 2019 році SpaceX запустила на низьку навколоземну орбіту близько 10 000 супутників. За підрахунками Макдауелла, на цей час активними є 8500, решта — виведені з експлуатації або ж зазнали падіння і згоріли в атмосфері Землі.

Оскільки супутники обертаються навколо нашої планети на висоті близько 550 км, то можуть повільно втрачати висоту і зрештою знову увійти в атмосферу — здебільшого вони повністю згорають, але фрагменти все ж можуть дістатися землі.

На відео: астронавт NASA Дон Петтіт зняв з МКС синхронний проліт десятків Starlink над Землею

My best sighting of a Starlink satellite “train” from orbit! pic.twitter.com/WratClL8NJ

— Don Pettit (@astro_Pettit) October 7, 2025

Супутники “хочуть” додому

Аналіз Макдауелла показує, що супутники потребують заміни в середньому кожні 5 років. Зважаючи на те, що SpaceX планує розширити сузір’я до 30 000 супутників, то кількість “непланових” повернень може зрости в рази — у найближчі роки до 5 на день.

Ситуація із падіннями погіршиться, якщо інші компанії активізують власні проєкти — в такому випадку на низькій навколоземній орбіті може з’явитися до 50 000 супутників.

Сонячні бурі та синдром Кесслера

Термін служби супутників сильно залежить від сонячної активності. Коли тривають сонячні бурі, верхні шари атмосфери розширюються, збільшуючи опір повітря та змушуючи супутники швидше втрачати висоту. Відомий приклад: у лютому 2022 року близько 40 супутників Starlink було втрачено в результаті геомагнітної бурі.

На відео: “старлінкопад” над Пуерто-Рико у лютому 2022 року

Є й інша біда: зіткнення об’єктів на орбіті призводить до появи уламків. Їх щільність на орбіті продовжує зростати, тим самим збільшуючи ймовірність космічних ДТП. Фактично, одне зіткнення може спричинити ланцюгову реакцію з кількох. Теоретичний розвиток подій, який науковці прозвали синдромом Кесслера.

В інтерв’ю The Register Макдауелл каже, що синдрому Кесслера можна уникнути “активними” маневрами супутників, тобто націленим виведенням з орбіти. Поточна стратегія SpaceX базується на використанні двигунів супутників для переміщення у місце, де вони відчують опір атмосфери та згорять — те, що астрофізик називає “неконтрольованим, але допоміжним” поверненням.

Вплив на атмосферу

Так само є вплив на атмосферу Землі: під час повернення об’єкти утворюють частинки оксиду алюмінію, які накопичуються у вищих шарах повітря. Згідно з моделюванням американських дослідників, за поточних планів розвитку космічної галузі вже до 2040 року в атмосферу щорічно “викидуватимуть” до 10 000 тонн оксиду алюмінію. Цього достатньо, щоб нагріти верхні шари атмосфери (мезосферу/термосферу) приблизно на 1,5 °C та, можливо, змінити хімічні процеси в озоновому шарі.

Звісно, ці цифри базуються на моделюванні з невизначеностями й сильно залежать від фактичної кількості, складу та розміру супутників, які згорають. Типовий супутник Starlink важить близько 250 кг і “виробляє” близько 30 кг оксиду алюмінію.

Джерело: EarthSky, PC World, The Register